Дуже часто, коли ми маємо досвід особистої або групової психотерапії, нам може захотітися, щоб і близькі й важливі для нас люди також мали змогу краще розуміти себе, безпечно проживати свої травми й діставати беззастережну підтримку та повагу. Чи маємо право радити? Як це зробити розумно та з повагою? Коли це може бути справді потрібно?