Якщо вам потрібно зрозуміти, чому християн не вистачає на фронті, — цей випуск вам точно потрібно слухати прямо зараз.  Костянтин Чибізов, молодший лейтенант капеланської служби, пройшов шлях від пастора помітної церкви до пастора там, де церкви немає.  Він практично й чесно розповідає про баланс у капеланстві, про служіння серед болю і агресії, про те, як не “стати воякою”, а залишитися пастором, і про підготовку, без якої на фронті просто не можна.  Вирішальною для нього стала одна волонтерська поїздка — саме там він побачив темряву, у якій мав би бути присутній і він.  Там прозвучали ті запитання, які не задають у мирному житті: “Чи нормально думати: слава Богу, що не я загинув?” “Чому Бог залишає одних і забирає інших?”  У цьому епізоді — про виклики, які формують серце капелана, про важливість готувати себе вже зараз: читати, вчитись, проходити курси, не тікати від болю, який стоїть дуже близько. Про те, хто наповнюватиме церкву після перемоги, і куди мають бути спрямовані наші очі та наші ноги. Я зазвичай детально перелічую теми, які можна почути. Але цього разу просто закликаю вас увімкнути й послухати. Ця історія звучить не просто мотиваційно — вона звучить по-справжньому необхідно. 

Support the show

-----------------------------------------------

Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Можна було б написати, що цей епізод — про важливість турнікета, який завжди має бути під рукою. І це буде правдою. Але насправді — це цінна історія про те, що можна не бути ображеним на ТЦК, прийняти рішення йти та не пошкодувати про нього згодом. Богдан дуже щиро та відверто поділився досвідом мобілізації та її наслідками. Спойлер: нічого поганого. Після цієї розмови, традиційно, може з’явитися відчуття, що не все так погано, як малює наша невідомість. Особливо коли події навколо не є сюрпризом. Також поговорили про: • Дії церкви постфактум, а не на випередження; • Протоптування стежок там, де ти в меншості; • Ціну підтримки батьків і дружини; • Наслідки, які не приводять до відчаю. Розмова торкнулася нашої свідомості та компромісів із нею — цікаво буде почути й вашу думку

Support the show

-----------------------------------------------

Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Максу було 18 років, коли він вирішив приєднатися до війська. А сьогодні, після трьох років полону, він сидить навпроти й ділиться своїм серцем у деталях. Максим знаходився в тому пекельному бараці Оленівки, коли рашисти втілювали свій ретельно спланований теракт. Тому все, що розкаже Макс, — це не почуті легенди, а власні свідчення того, кого зберіг Бог.

Це фантастичний і важливий діалог, бо в ньому ви не почуєте розпачу, попри те, що про фізичний біль говоритимемо багато. Чому вирішив і чому не страшно? На що сподівався та чим повертав собі надію? Яким був полон, якого не показують у медіа, і яким відчувається повернення до цивільного життя?

А ще в сьогоднішньому епізоді:

- Що здивувало Максима після трьох років відсутності?

- Яким відчувається світ, коли ти на волі?

- Що значать татуювання в полоні?

- Чому важливо не задавати зайвих запитань і чому не існує правильних відповідей?

А ще — про нашу з вами свідомість та повернення на фронт попри заборону ВЛК.

Support the show

-----------------------------------------------

Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

 Цей епізод — ніби інструкція про те, як підготувати себе і свою родину, аби потім мати хоча б відносний спокій. Так, мова йде про страшну війну і її відбитки на житті Сергія, але водночас у розмові багато простору для вдячності та надії. Як і багато чоловіків, він довго шукав для себе відповіді й докази. Тому обрав шлях ретельної підготовки. У цій розмові є і пошук самотності, і самотність як дискомфорт. Ми детально обговорили, що насправді означає відповідальне «Готуйтеся» від військових, і в чому користь медійного відділу у військових підрозділах. А ще — про прості радості й водночас випробування: незадовго до мобілізації Сергій дописав книгу, а вже на службі у них із дружиною народилася донечка. І, традиційно, про виклики церкви та про те, що робити, коли розумієш: «Це зовсім не моє». 

Support the show

-----------------------------------------------

Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

 Це історія про депресію, про видимі й невидимі травми, про відкриття в собі нового — і про треш усередині. Про жарти як захист і про чесність, на яку не завжди наважуються. Нова історія може здатись надто особистою, аби її почуло так багато людей. Але саме для цього й існує цей проєкт — щоби проговорювати, щоби чути, щоби розуміти. І Олександр говорить відкрито. Про себе. Про свою історію. Ця розповідь трохи не схожа на ті, які ми чуємо зазвичай. Саша сам хотів піти. Сам хотів бути учасником. І сам обрав — і будував — своє життя. Розмова звучить легко й навіть мотиваційно, але в ній ховаються страшні історії болючої реальності. Про снаряди поруч. Про травму, яка змінює тебе. Про те, як вона робить тебе новим учасником суспільства. Послухайте, будь ласка. Це допоможе нам по-новому зрозуміти реальність. 

Support the show

-----------------------------------------------

Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Дисклеймер: певні речі у цій розмові можуть суперечити вашим цінностям, тому відразу прошу пам’ятати що подкаст “Чому ми змогли?” це в першу чергу можливість показати різні досвіди.  Ох і класна розмова про те, куди ти можеш піти і що ти будеш там робити. Сьогодні Іван спробує пояснити, чому «православні не притрушені» 😆 Це розмова про релігійне ухилянство, про православне капеланство і про рішення, про яке не шкодуєш навіть три роки потому.  Сьогодні знайомлю вас з Іваном — він перший православний капелан у рамках мого подкасту, а ще, як виявилось згодом, ми обидва з Білої Церкви. Я знаю, що ця розмова багатьох шокує, здивує чи обурить, але хочу вас попросити бути чемними і спробувати почути інший досвід. Ці розмови покликані показати різні сторони однієї війни. Іван дозволив запитати про все, що мені цікаво, тому вас чекають нові відкриття. Я не вирізав це спеціально, щоб ви знали реальність.  Ви маєте право не погоджуватись і не зобов’язані толерувати — як і я. Але хочу, щоб ви знали, як воно там. А ще ми спробували розібратись: чи то християни не хочуть брати зброю, чи просто бояться дискомфорту?

Support the show

-----------------------------------------------

Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Це розмова про тонкощі роботи бойового медика та його страхи, про реальність, у якій доводиться думати та діяти швидко. А ще про відмову від роботи з бронюванням за хабар. 

Історія Андрія — це про вибір, у якому зовсім не тяжко (ну, принаймні може так здатись). Це історія про ретельну підготовку себе до моменту, коли знання не просто будуть практичними, а рятуватимуть життя інших. Андрій готувався фізично, намагався розширити базу знань та навичок і завчасно знайшов місце, де буде служити.

Андрій дуже активно включився у волонтерську роботу у своєму місті з початку вторгнення, але водночас розумів, що настане момент, коли доведеться стати до лав ЗСУ. Для мене дуже унікальною і щемкою є ситуація в родині, коли дружина дуже не хоче, але розуміє, що відпустити — найкраще рішення.

Ми намагалися розібратися в тому, чому церква досі не дотична до війни так, як мала б бути. І чому «християнин» не дорівнює гідність та свідомість.

Як на мене, послухати цю розмову — це ще один раз отримати порцію мотивації для тих, хто зараз вагається, підбадьорити і сказати, що страшно саме тоді, коли невідомо.

Support the show

-----------------------------------------------

Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

 Мій сьогоднішній гість — не українець за походженням, але захищає нашу землю як свою рідну. Ед продовжує естафету мотивуючих і життєствердних розмов, попри ту кількість жаху, яку побачив під час служби. Спілкуючись із ним, я відчував, що переді мною людина, яка чітко знає, що робить і для чого. Для мене було честю дослідити, у чому саме річ — у правильних словах чи в непохитній позиції християнина та громадянина. Традиційно говоритимемо про страх, але більше — про серйозне, сказане з доброю усмішкою Еда. Це відверта розмова про смерть — чужу і власну, про щирість і добрі справи, про справжнє братерство та його цінність у житті, а також про боротьбу. 

Support the show

-----------------------------------------------

Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

 Мабуть, таким і має бути перший епізод нового сезону. Микита — мій друг, ми багато років разом працювали, а коли вже не працювали, то він підтримував мене у всьому і переслухав практично всі епізоди цього подкасту. Ми обидва не уявляли, що одного разу будемо дискутувати про військо у ролі військових, але, оскільки мобілізувалися ми одночасно, нам є що сказати один одному. Справді, новий сезон буде про "сказати один одному", бо тепер змогли обидва. Розмови з Микитою — це порція мотивації серед темряви. Я не знаю, як йому вдається, але він дуже свідомо і чесно ділиться своїм шляхом без жодної краплі негативу. Я впевнений, що ця історія змотивує, а ще познайомить вас із дуже крутим діловодом. Дякую, що третій рік поспіль ви з нами. Новий сезон є і буде тривати! 

Support the show

-----------------------------------------------

Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Друзі, це останній епізод сезону, і він вийшов дуже красномовним. Три роки тому, коли я починав цей подкаст, я і гадки не мав, що сам стану його героєм, але війна змінила і це також. 

Я вважаю дуже важливим буде нарешті сказати свою позицію і поділитись історією, і скільки я не відкладав цю ідею, вона все одно поверталась до мене знову. 

Тому в сьогоднішньому епізоді я розказав свою історію мобілізації, страху і довіри Богові. Формат епізоду дуже незвичаний, як і те, що до тремтіння в голосі я переживав аби не сказати зайвого, щоб не зробити цим комусь боляче. 

Тут я розказав практично все, і сподіваюсь що це змотивує вас або трішки дасть спокою. Роказав діалог з мамою та пригоди в тцк, про страх невідомості та неочікуване майбутнє. 

Для мене важливий ваш зворотній звʼязок, тому чекатиму🙏

Support the show

-----------------------------------------------

Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr