У цій проповіді пастор відкриває другу главу пророка Ісаї, де звучить величне слово про гору Господню, до якої зійдуться всі народи, щоб навчитися Божих шляхів. Пророцтво, повторене і Михеєм, веде слухача до серця Божої обітниці: Месія прийде, Божий план спасіння відкриється в Ісусі Христі, а Його діло стане найвищою точкою історії.

Проповідь пояснює, як Ісая бачив майбутні події як одну вершину: перший прихід Христа, епоху Церкви та другий прихід у славі. Гора Господня стає образом Божої присутності, Божого Слова і спасіння, а прихід народів до цієї гори - образом того, як Євангеліє притягує усі племена землі.

Пастор наголошує, що мир, про який говорить пророк, не є політичним, а духовним. Це той мир, що наказує мечам стати лемешами, і який почався в яслах Віфлеєму, засвідчений ангельським співом. Христос приносить мир між Богом і людиною через хрест, прощення і виправдання. І цей мир вже зараз живе в серцях віруючих.

Проповідь торкається і сумної реальності земних воєн, показуючи, чому людство не може встановити тривалий мир власними силами. Однак Божий мир незмінний, бо ґрунтується не на силі держав, а на Христовому відкупленні.

Слухач почує заклик зберігати цей мир через Боже Слово, яке живить душу так, як хліб живить тіло. А також про надію воскресіння, нове творіння і вічний мир, який цілковито розкриється тоді, коли повернеться Христос.

Це проповідь про надію сильнішу за війни, про мир, що перемагає тривогу, і про Божу любов, яка веде свій народ від гори Сіону до небесного Єрусалима.