Глава 11 Корану, відома як Сура Худ, є 11-ю главою Корану і складається з 123 віршів (аятів). Вона названа на честь пророка Худа (мир йому і благословення), який був посланий Богом до народу Аада, щоб застерегти його від гріхів і закликати поклонятися єдиному Богові. У цій главі розглядаються теми пророцтва, єдинобожжя, божественного милосердя та відповідальності.

Сура Худ починається з обговорення Корану як ясної книги, що дає настанови для людства. Потім розповідається про минулих пророків та їхні громади, наголошуючи на наслідках відкидання божественного керівництва. Історія Ноя (мир йому і благословення) та його народу слугує попередженням про покарання, що спіткає тих, хто не слухається Божих заповідей.

У розділі також висвітлюються історії Худа, Саліха, Авраама, Лота, Шуаіба та Мойсея (мир їм усім), які були послані як посланці, щоб спрямувати свій народ на шлях праведності. Кожен пророк стикався з неприйняттям і протидією з боку своїх громад, але залишався непохитним у своїй вірі та відданості Богові.

Сура Худ підкреслює важливість віри в Єдність Бога і застерігає від того, щоб пов'язувати з Ним партнерів. Вона підкреслює необхідність покаяння, смирення та послуху Божим заповідям для досягнення спасіння.

Розділ завершується нагадуванням про Судний день, коли всі люди будуть відповідати за свої вчинки. Ті, хто робив добро, будуть винагороджені раєм, а ті, хто чинив зло, понесуть покарання в пеклі.

Загалом, сура Худ слугує потужним нагадуванням про важливість віри, праведності та підкорення Божій волі. Вона заохочує віруючих прислухатися до застережень минулих пророків і прагнути до життя, сповненого побожності та відданості Богові.