У першому епізоді другого сезону «Лабораторії Уяви» ми, Богдан та Ігор, говоримо про невпокій, опираючись на книгу Зиґмунда Фройда «Невпокій в культурі».

Невпокій культурних нас — це голос тривоги і надії. Ми живі на межі, де глибинні почуття мають можливість увиразнитися. У часи Фройда увиразнення було одним, у наш час воно цілком інше, хоча і тоді були звуки повітряної тривоги. Цей мотив і звук нам важливі для першого випуску.

Важливе питання: Чи відчуває невпокій в культурі трактор з точки зору класичної німецької філософії? На нього ми отримаємо відповіді від експертки філософині Олени Грубої та Оракула.

У епізоді також ексклюзивно представлена анотація до вигаданої книги Зиґмунда Фройда «Міфи психоаналізу або дідусь також помиляється».

Історія ветерана, який пройшов шлях від служби до відкриття власної кав'ярні, — це більше, ніж про бізнес. Ігор Фльорко розповідає, як 4,5 роки в підрозділі загартували його характер, але водночас ускладнили адаптацію до мирного життя. У 25 років він зіткнувся з викликом: як влитися у соціум, знайти своє місце й продовжувати допомагати тим, хто захищає країну.

Саме так з’явилася «Кава Мілітарі» — кав'ярня, яка стала не лише бізнесом, а й способом підтримки армії. У ній поєднуються сміливі ініціативи: книги українських військових, листівки з картинами про Азовсталь, кошти від яких йдуть на потреби армії, і навіть прапор ДНР, що лежить як килимок при вході, провокуючи неоднозначні реакції перехожих.

Ігор вірить, що замість скарг на владу чи обставини, варто діяти. Курси підприємництва допомогли йому здобути знання, потрібні для успішного розвитку бізнесу, а бажання систематично підтримувати армію стало основою всього проєкту.

Цей епізод — про те, як зусилля кожного наближають перемогу. Чи швидко закінчиться війна? Ігор відповідає чітко: усе залежить від нашої активної участі, волонтерства та допомоги армії. Але після перемоги важливо не забути уроки війни, адже ризик повторення завжди буде.

Ця історія надихає діяти, вірити та шукати свої способи підтримати Україну.

Слухайте, щоб дізнатися більше!

Черговий герой подкасту «Тримаю Небо» з Іриною Вовк — морський піхотинець з позивним Кущ. Він знає війну з дна окопу і з борту десантного човна. А ще із секретних документів Верховної Ради України, адже саме з її лав наш герой пішов аби долучитись до самооборони Києва 24 лютого 2022 року.

«Або на фронт, або для фронту,— це єдина зараз парадигма для кожного українця. І тоді в нас немає шансу не перемогти», — впевнений герой наступного епізоду воєнного подкасту «Тримаю небо».

Слухайте черговий епізод подкасту на стрімінгових платформах за посиланням в шапці профілю

В останньому епізоді подкасту «Звукові досвіди війни» ми почуємо коментарі-рефлексії від людини, що уважно слухала ледь не кожен стрім проєкту, який транслювався у часі виставки «Станом на зараз — тихо».

Валерія Рядинська є адміністраторкою виставково-подієвого простору Дому Звуку ЛКП «Львівське радіо». Вона ділиться своїм досвідом роботи під час експонування проєкту, коли звуки з інсталяції постійно її оточували. В епізоді Валерія згадує про свої улюблені стріми та говорить про вплив звуків з різних міст/місць на неї саму.

Проєкт «Звукові досвіди війни» реалізовано ГО «Інститут актуального мистецтва» у співпраці із ГО «Слушні Речі», співфінансується програмою ZMINA: Rebuilding, створеною за підтримки Європейського Союзу в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів, за підтримки МБФ «ІЗОЛЯЦІЯ», Trans Europe Halles та Malý Berlín.

Про інші цікаві проєкти дізнавайтесь у соціальних мережах Дому Звуку ЛКП «Львівське радіо»:

Instagram: https://www.instagram.com/dim_zvuku/

Facebook: https://www.facebook.com/DimZvukuLviv/

У цьому випуску Остап і Богдана розмірковують про те, як традиція колядок і щедрівок підтримує культуру навіть у часи війни. Вони говорять про збереження пам’яті та спадковість різдвяної музичної традиції, а також діляться своїми особистими історіями про святкування Різдва та домашніми спогадами.

Цей епізод — це затишна зустріч із музикою, спогадами та тими символами, які роблять нас сильнішими.

Епізод «Тримаю небо» сьогодні особливо болючий — один з його героїв поліг невдовзі після запису.

Сирієць Шаман каже про себе: «Я народився і помру на війні». Він не дожив зовсім трошки до падіння диктатури Асада, через яку загинули шестеро його братів, і яка змусила тікати в Україну 20 років тому. На цій війні Шаман воював і поліг за обидві свої Батьківщини. Бо ворог той самий. І він має бути здоланий.

Нищити ворога і рятувати своїх — така мета на фронті в операторів БПЛА Фокуса та Жука. Про їхній злагоджений і мужній екіпаж веде далі розповідь авторка подкасту Ірина Вовк.

Василь Дмитрик був анонімним стрімером проєкту через специфіку свого місця розташування. Його стрім транслювався з одеського судноремонтного заводу, де знаходиться його майстерня. Це місце є об’єктом критичної інфраструктури і розташоване близько до порту, тому анонімність була вимушеною.

Митець зазвичай займається скульптурою та інсталяціями, тобто використовує тверді матеріали. Проєкт «Звукові досвіди війни» дозволив Василю попрацювати зі звуком як з медіумом, а не лише як нематеріальним доповненням до фізичної характеристики об'єкта.

У його стрімах дуже багато звуків моря та природи, які звучать поруч із індустріальним звуковим ландшафтом. Більше слухайте у 5 епізоді подкасту «Звукові досвіди війни».

Проєкт «Звукові досвіди війни» реалізовано ГО «Інститут актуального мистецтва» у співпраці із ГО «Слушні Речі», співфінансується програмою ZMINA: Rebuilding, створеною за підтримки Європейського Союзу в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів, за підтримки МБФ «ІЗОЛЯЦІЯ», Trans Europe Halles та Malý Berlín.

Про інші цікаві проєкти дізнавайтесь у соціальних мережах Дому Звуку ЛКП «Львівське радіо»:

Instagram: https://www.instagram.com/dim_zvuku/

Facebook: https://www.facebook.com/DimZvukuLviv/

Свята наближаються, а тому час розповідати тематичні історії. Хай і не святкову, а справжню історію Кока-Коли приготував на завершення року і сезону Сергій Трухімович. Звідки взявся легендарний бренд і що ми насправді п'ємо в неосяжних кількостях, слухайте в цьому епізоді “Трохи Мовича”:

▪️ Яким чином поява Кока-Коли пов’язана з “Vin Mariani” — французьким вином змішаним з кокаїном ;

▪️ Не офіційна заборона, а расизм став причиною того, що з рецепта Кока-Коли було вилучено кокаїн;

▪️ Який кокаїн використовує Кока Кола дотепер і хто є дилером бренду;

▪️ Два слова за Pepsi (як же без них). Назва Pepsi пов’язана з процесом травлення.

Розвідник «Ромашка» з тих, хто добре знає, коли насправді розпочалась війна з росією. Він на фронті з літа 2014-го. У складі 93 ОМБр «Холодний Яр» обороняв Авдіївку і ДАП. Там отримав важке поранення і був демобілізований. Але коли ворог попер відкрито, став у стрій окремого штурмового батальйону і третій рік не випускає з рук зброю. Весь час вчиться і вчить. Бо ворог сильний і розумний.

Чи маємо ресурси перемогти в цій війні і що особисто для «Ромашки» буде перемогою — слухайте в другому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». Його ведучою є журналістка й волонтерка Ірина Вовк.

Як ви бачите себе за 5-10 років? - для багатьох це запитання є дивним, а то й безсенсовним. Бо планувати завтрашній день, тиждень, ну рік - то одна історія. А от ставити цілі на велику перспективу - чи варта шкура вичинки?

Варта, якщо хочете прожити насичене життя, - переконані автор і гість наступного епізоду подкасту “Трохи Мович”. Отож Сергій Трухімовмич і співзасновник маркетингової агенції “Цілі” Дмитро Машталір зарошують до дискусії:

▪️ Ставити цілі чи плисти за течією, бо раптом життя приготувало для нас щось краще, аніж ми собі можемо придумати?

▪️ Цілі допомагають прожити життя більш насичено. Якщо у людини немає цілей, значить у когось іншого знайдуться цілі для неї.

▪️ Які методики для постановки цілей та їх досягнення обрав для себе Дмитро Машталір. Чи багато часу йде на планування і чи це не нудно.

▪️ Поради для тих, хто хоче опанувати цілепокладання.