У цій проповіді ми роздумуємо над подією Преображення Господнього на основі Матвія 17:8: «І, звівши очі свої, нікого вони не побачили, окрім самого Ісуса». Саме ці слова стають ключем до розуміння всієї події.

Преображення відбувається не для того, щоб прив’язати Божу славу до певної гори чи місця. Євангелісти навіть не називають конкретну гору, бо головне не географія, а Особа Христа. Ісус відкриває Свою божественну славу перед учнями, показуючи, ким Він є насправді — правдивим Богом і правдивою Людиною.

Мойсей і Ілля свідчать, що Закон і Пророки вказують на Нього. Голос Отця з хмари підтверджує: «Це Син Мій Улюблений… Його слухайте». У центрі всього — Христос і Його викупне діло.

Проте разом зі славою приходить і страх, бо грішна людина не може стояти перед святим Богом. І саме тут Ісус торкається учнів і каже: «Не бійтесь». Так само і сьогодні Христос через Своє Слово, Хрещення і Вечерю Господню забирає наш страх і дарує прощення.

Преображення спрямовує нас до Хреста і Воскресіння. Воно вчить дивитися не на місця чи переживання, а на Слово Боже, яке є певнішим за будь-який досвід. Завершення цієї події — це запрошення для кожного з нас: підняти очі й бачити лише Ісуса, довіряти Йому і слухати Його.

Бо саме Він — початок і кінець, світло в темряві, і єдина надія для грішника.