Величезні території вздовж лінії зіткнення на Донеччині, Харківщині, Херсонщині й інших прифронтових регіонах перетворюються на своєрідні зони відчуження. Сюди ускладнений доступ, тут місцеві — переважно старі, які не виїхали попри смертельну небезпеку, що меншає людей, то більшає звірів, велетенські забруднені території, а мінні поля нагадують радіаційні плями.

Чорнобильська зона відчуження, а точніше Чорнобиль та Припʼять, саркофаг, околиці — через ці місця на територію України влітають дрони й ракети. Тут уже було вторгнення з боку Білорусі у 2022-му, але також це місце під постійною увагою щодо можливості нового наступу. А ще цьогоріч — сорокова річниця трагедії на ЧАЕС, сорок років безперервної боротьби із загрозою для всього людства.

Текстовий формат репортажу читайте на нашому сайті.

«Харків: балет, ППО, стриптиз та інше» — так називається репортаж письменника Мирослава Лаюка та фотографа Вʼячеслава Ратинського про місто, яке майже щодня під обстрілами, а водночас продовжує культурне життя, приймає переселенців і є місцем відпочинку військових.

Текстовий формат репортажу читайте на нашому сайті.

Наприкінці цієї зими ми побували в місті Суми. Воно і прикордонне, і прифронтове, пережило спробу захоплення 2022 року. Тут щодня обстріли, але життя в ньому вирує. Місцеві кажуть: «Суми вистояли, стоять дальше і будуть стояти». 

«Прифронтові міста» — проєкт Ukraїner, у якому ми створюємо відео- й текстові репортажі про міста, до яких наближається фронт: розповідаємо про їхній характер, настрій мешканців та життя під обстрілами.

Ведучий — ветеран, морський піхотинець Гліб Стрижко.У межах цього проєкту письменник Мирослав Лаюк та фотограф Вʼячеслав Ратинський створюють текстові репортажі, ілюстровані фотографіями.

Траса з Харкова до Ізюма спокійна, звична, траса з Ізюма до Словʼянська — затягнута сітками. 

Саме місто теж повсюдно в сітках, крізь які проглядаються пробоїни від танкових снарядів на поруйнованих будівлях, церкви, ліси, а також гора Кременець. Вона під час Другої світової була панівною висотою, крізь неї прорізана дорога на Донеччину, і місто називають одним із «воріт на Донбас». За день до нашого приїзду в Ізюм прилетіло кілька КАБів, і сьогодні всі в місті про це говорять. Після того, що тут відбулося під час окупації у 2022-му, багато містян вважали, що пережили достатньо. Однак останнім часом і вони, і військові все більше думають про наближення фронту.

Текстовий формат репортажу читайте на нашому сайті.

Поліцейський, який патрулює небо біля обстріляного будинку, рятувальники, які тут більше не живуть, а заїжджають броньованою машиною на чергування — усі вони кажуть те саме, що й боєць «Азову» з позивним Ахмет: «Дружківку жде щось схоже до Костянтинівки». Справді — динаміка погіршення в Дружківці зрима. І дехто з рятувальників чи поліцейських спочатку служили у Волновасі чи Маріуполі, потім переходили в частини Покровська чи Бахмута, далі в Часів Яр і Костянтинівку, зараз — сюди.

Текстовий формат репортажу читайте на нашому сайті.

#прифронтовіміста

Щойно вибравшись із Костянтинівки в інше, теж прифронтове місто Донеччини, письменник, репортажист Мирослав Лаюк та фотограф В’ячеслав Ратинський зробили репортаж про те, що там відбувається: як живуть і що розповідають цивільні, як щодня змінюється вигляд вулиць і чому ті, хто там іще є, не поспішають покидати своє місто. Працювали, постійно ховаючись від дронів.

Текстовий формат репортажу читайте на нашому сайті.

#прифронтовіміста

З одного боку Словʼянська — озера, з іншого — гора. Місто не вписується в типові ландшафтні очікування від Донеччини, однак починає вписуватися в логіку останніх місяців: тут уже повсюди літають усеможливі ворожі безпілотники.

Текстовий формат репортажу читайте на нашому сайті.

На Краматорськ найкраще дивитися з пагорба, де стояли помітні здалеку три гігантські вітряки — генератори елетроенергії. Звідти — ніби й типова індустріальна панорама. Але варто проїхатися алеями, пройтися парками міста — і потрапляєш на класицистичну центральну площу, де будинки з колонами, стрімкий проспект і нескінченні клумби. На палаці культури в центрі Краматорська написано «Самокати або смерть», однак жодного підлітка поряд не видно.

Письменник Мирослав Лаюк і фотограф В’ячеслав Ратинський відвідали Краматорськ і поспілкувалися з різними його мешканцями.

Текстовий формат репортажу читайте на нашому сайті.

Прифронтове місто, де ворог стоїть на іншому березі річки, куди долітають не лише шахеди й ракети, а й удари артилерії та FPV-дрони, що полюють на цивільних. Тисячі дітей продовжують жити і зростати у прифронтовому Херсоні, хоча умови, в яких опинилося місто, можна вважати неспівставними для цього. Письменник Мирослав Лаюк і фотограф В’ячеслав Ратинський відвідали Херсон і поспілкувалися з різними його мешканцями, зокрема малими.

Текстовий формат репортажу читайте на нашому сайті.