Як зрозуміти, що ми не втрачаємо зв’язок зі своїми дорогими померлими, навіть коли їх не стає? Чи справді горе має якийсь термін тривалості й певні фази переживання? Чи є нормою розмовляти зі своїми померлими близькими? Чому теорія про «рік по смерті» є шкідливою? Чи втрачається материнська ідентичність після смерті дитини? Чи можна віднайти сенс життя після втрати дитини? Міркує Марта Приріз, психологиня, стипендіатка програми Фулбрайта, авторка книжки "Я у своєму житті. Путівник до себе".