Якщо твоя душа сьогодні втомлена, серце стиснуте, а думки не дають спокою — я з тобою. Бувають дні, коли ти наче одна в темряві, коли ні слова, ні люди не здатні заспокоїти.

І саме тоді я звертаюсь до четвертого псалма. Він про те, як у напруженості, несправедливості, сумнівах — все одно можна знайти тишу. Давид каже: «Коли я кличу — почуй мене, Боже правди моєї…» — і далі говорить про біль, образи, несправедливість.

Але наприкінці — така сила: «У мирі я лягаю й засинаю, бо Ти, Господи, єдиний безпечно мене спокою даєш.»

Цей псалом — для жінки, яка хоче миру. Не ідеальних обставин, а глибокого внутрішнього спокою. Його не дає світ. Його дає тільки Бог. Довір Йому — і навіть посеред бурі ти відчуєш Його тишу.