Гостя програми «Інший погляд» — історикиня, кураторка виставки Юлія Артимишин. Говоримо про експозицію «Ця вірність коштувала їм дорого», яка відкрилася у Меморіальному музеї тоталітарних режимів «Територія Терору».

Виставка присвячена священникам Українська греко-католицька церква, які зазнали репресій після Львівський псевдособор 1946 року. Експозиція розповідає про їхні долі, випробування засланням і збереження віри попри тиск радянської системи.

Відвідати виставку можна до 22 квітня.

Готуємо шкіру до літа разом з AKCENTER! Все про лазерну епіляцію, розповіла Анастасія Куценко by https://radiopershe.com

У гості до «Іншого погляду» завітала казкарка та письменниця Леся Кічура. Під час ефіру говорили про її збірки казок, а також про те, як твори авторки потрапили до шкільних підручників. Леся поділилася спогадами про свої перші казки та розповіла, з чого починався її творчий шлях, а ще подарувала нашій студії своє видання «Неймовірні дива».

Ефір був присвячений Міжнародному дню дитячої книги.

До нас завітала Ніна Мацюк – експертка з питань безбар’єрності та доступності.

Говорили про:

• що насправді означає інклюзія та інклюзивність (спойлер: це не тільки про пандуси)

• чому правильний кут пандуса – це не «на око нормально», а ціла наука

• універсальні вбиральні – це не розкіш, а база

• як бізнеси в Україні вже рухаються до доступності (і хто молодець)

• і які питання найчастіше ставлять люди, коли вперше чують про безбар’єрність

І настільки нам зайшло, що… ми вирішили зробити такі розмови регулярними! Тепер щомісяця Ніна приходитиме в студію і відповідатиме на ваші питання: про доступність, виклики, будівельні факапи і перемоги. Тож готуйте свої «а як правильно?»

А ще… у нас був особливий гість – пес Ніни, Самер. Він поводився чемно, але чи потрапив у запис – це вже інтрига.

Посівна-2026 на Львівщині вже стартувала: що сіятимуть аграрії, у якому стані озимі та чому цей сезон може стати дорожчим? Про головні виклики, прогнози врожаю та фінансову підтримку аграріїв говоримо з директоркою обласного департаменту АПК Людмилою Гончаренко.

Увімкніть ефір, щоб зрозуміти, як зміни в агросекторі позначаться на цінах і стабільності продовольства.

Вже саме час поповнити свою мову красивими словами. Отож…

Млосний. Мало хто чув таке слово у повсякденній мові. А проте "млосний" можна використовувати щодо будь-чого, що п'янить або дурманить свідомість. "Доволі млосного зітхання! На повні груди, без вагань Вдихай ненависть і кохання", – писав Максим Рильський.

Йдемо далі. Слушний. Це слово може бути синонімом до терміну "відповідний". Його також використовують на підтвердження чиєїсь правоти або похвали за цікаву ідею. “Ваша думка дуже слушна!”

Пройдисвіт. Якщо ви знаєте людину, яка має сумнівну репутацію або здатна на жахливі та бридкі вчинки, назло всім – сміливо називайте її "пройдисвітом".

Примарний. Це слово у різних ситуаціях має відмінні значення: "вигаданий", "нетривалий", "несправжній" або "химерний". Використовуйте його, якщо хочете продемонструвати багату українську мову і відрізнятися від інших способом спілкування.

Обопільний. "Обопільний" – це те саме, що "взаємний". Наприклад, обопільні почуття.

Легіт. Так називають легкий, теплий і приємний вітерець, який добре відчувати на шкірі.

Абищиця. Якщо ви маєте предмет, який не приносить жодної користі або цінності – називайте його "абищицею".

Манівці. "Ходити манівцем" означає рухатися обхідними шляхами. Також фразеологізм "говорити манівцями" можна використовувати у значенні "натякати".

А на цьому сьогодні все. І почуємося звично у Мовному патрулі вже незабаром.

Поговорімо сьогодні про слова, якими можна запросто збагатити свою мову. Отож…

Пане/пані. Якщо ви не знаєте, як правильно звернутися до незнайомої людини, не варто казати "чоловіче", "жіночко", "бабцю", "дівчино". У цих випадках вживайте "пане" або пані". Це буде проявом інтелігентності та поваги до людини, до якої звертаєтеся.

Кохати. В українській мові не вважається порушенням правил використання слова "люблю", але більш милозвучним є слово "кохаю". Ще Тарас Шевченко у своїй творчості закликав нас кохатися: "Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями".

Лебідка. Це ніжне і поетичне слово використовуйте при зверненні до своєї рідної людини – мами, бабусі, дитини тощо.

Митець. "Митець" – це дійсно унікальне слово, яке майже неможливо перекласти іншими мовами. Його використовують, коли хочуть вказати на людину, яка займається будь-яким видом творчості і є майстром у своїй справі. Якщо йдеться про жінку, то можна використати фемінітив "мисткиня".

Байдикувати. Усім нам потрібен відпочинок і трохи часу на те, щоб не займатися нічим, тобто – побайдикувати. Етимологію цього слова встановлено не було, але цілком імовірно, що воно споконвіку є українським.

Метикуватий. Якщо ви зустріли розумну і кмітливу людину, яка любить шукати відповіді на важкі запитання або розв'язувати складні завдання, то можете назвати її "метикуватою". Також цей термін можна використовувати відносно задачі, над якою треба важко подумати.

То ж не цурайтеся цих слів та нехай вони стануть окрасою вашої мови. І до зустрічі в ефірі.

Сьогодні я розповім вам, як совєти колись не лише витісняли українські слова, а й міняли літери у запозичених словах!

Тобто русифікація торкнулася й іншомовних запозичень. У словах грецького походження замінювали окремі літери, щоб наблизити їх до російських форм:

міт → міф катедра → кафедра авдієнція → аудієнція

павза → пауза гієрархія → ієрархія фіяско → фіаско

Лише з ухваленням Українського правопису 2019 року частина питомих форм повернулася як рівноправна норма. Тепер допустимі обидва варіанти: міт і міф, етер і ефір, Атени й Афіни.

Після 1991 року українська мова поступово відновлює витіснені слова. Вони повертаються в медіа, наукові тексти, освітні матеріали та навіть у повсякденне мовлення. Мовознавці, блогери та викладачі активно популяризують питомі форми - і не лише з любові до мови, а й тому, що такі завдання з’являються на НМТ.

Історія української мови показує, що політична влада може впливати на мовні норми не менше, ніж природний розвиток суспільства. Сьогодні ж українці свідомо повертають собі мовну спадщину, яку десятиліттями намагалися стерти. І ми з вами теж робимо це неустанно, щодня занурюючись у Мовний патруль. На цьому сьогодні поки все і до зустрічі вже незабаром.

Сьогодні поговорімо про слова, які з української мови витіснили в Радянському Союзі.

Часто питомі слова не були формально "заборонені", але їх перестали друкувати в словниках і підручниках, тому вони поступово вийшли з ужитку.

У ХХ столітті радянська мовна політика цілеспрямовано наближала українську до російської. Після короткого періоду українізації у 1920-х роках почався зворотний рух - русифікаційна нормалізація. Особливо відчутним він став після правописної реформи 1933 року, коли зі словників вилучили або замінили десятки питомих слів.

Мета була проста: зробити українську максимально схожою на російську, щоб легше просувати концепт "єдиного радянського народу" та поступово витісняти українську з публічного життя.

У словники та офіційні тексти вводили російські кальки, а питомі форми оголошували "небажаними". Серед них:

аркуш → лист безнастанний → неперервний жмуток → пучок

либо́нь → мабуть обрус → скатертина

Частину слів не забороняли формально - їх просто перестали друкувати. Так вони й зникали з ужитку, хоча продовжували жити в діалектах та родинній мові.

Тепер же в українському мовному просторі дедалі частіше з’являються слова, які радянська влада колись намагалася витіснити або зробити "неправильними". Лінгвісти називають це природним процесом відновлення мовної норми, а мовні блогери й викладачі активно підтримують тренд. То ж і ми долучаймося! Вживаймо питомі слова і до зустрічі у Мовному патрулі.

Кіносвіт: життєва комедія "Півень"