Всё творение в трепете ожидает освобождения от тления. Петь и прославлять Бога - к этому нас призывает всё творение.

Иисус шел в Иерусалим на крест, а ученики, хоть и шли рядом с Ним, но очень хотели занять высокие и выгодные должности рядом с Иисусом Царем.

Наша внешняя красота, наши достижения в бизнесе, в спорте, дорогой телефон, машина, счёт в банке, квартиры не имеют веса. Всё это меркнет перед славою Божьей.

Як ви собі відповідаєте на питання "чому я страждаю?". Йов не знав відповіді на це питання. Бог закликає нас служити, навіть, якщо ми не розуміємо, чому ми страждаємо. Він закликає нас жити в довірі Богу, якого ми не можемо контролювати.

Поклонение - это процесс приписывания объекту высшей ценности, в который вовлечены наш ум, сердце и воля. Ропот и недовольство делают наше сердце каменным, ожесточенным. Только Бог может изменить наше сердце. Поклонение Богу меняет наше сердце и приводит нас в Его покой.

У цій проповіді ми дивимося на обіцянку Ісуса про хрещення Духом Святим і на те, що це означає для церкви. Ми бачимо сутність церкви в єдності з Духом, місію церкви у Великому Дорученні та майбутнє церкви в обіцянці другого приходу Христа.

Духовная тьма может быть как внешней так и внутренней. Именно “времена тьмы” – самый лучший период, чтобы узнать о Божьей благодати. Во времена тьмы происходит работа с нашим сердцем. Иисус получил полную тьму. Он получил настоящий гнев. Он был абсолютно и полностью, по-настоящему покинут. Бог отвернул от Него Своё лицо. Нельзя быть убежденным, что скоро наступит воскресение мертвых, и при этом пребывать в абсолютной душевной тьме.

У цій проповіді ми розглядаємо, як наше згадування власної смерті і швидкоплинності життя є шляхом до мудрості. Ми теж розбираємо, як ми зазвичай ставимося до смерті, намагаюсь або ігнорувати її, або уникати. Ми бачили, як підготуватися до смерті і яку роль грає в цьогму згадування не лише про смерть, а ще і про вічність.

У цій проповіді ми розглядаємо хибну сучасну філософію "слідуй за своїм серцем" і як саме через наше нетерпіння ми доходимо до ідолопоклонства і руйнування. Ми розбираємо питання, чи дійсно ми не можемо контролювати свої почуття. Теж ми бачимо, як можна довіряти Богу і чекати Його час, та знайти справжнє задоволення в Ньому.

В цій проповіді ми бачимо, що всі людини розбещені, без виключення. І всі спроби позбутися аморальності, тільки віддаляють нас від справжньої моральності.