Хтось писав у перервах між боями, тоді як іншим знадобився час, аби видобути хоч слово. Хтось ретельно документував пережите, інші ж просто накидували емоційні чернетки — бо відчували, що пізніше з тих текстів вийде щось масштабніше. Для когось це був спосіб прославити момент, для інших — можливість попрощатися. Послухайте. Подякуйте. Вшануйте. Поділіться. Записали, звели і наґлянцювали Propeller Studios.

1 — «Мене війна веде все далі», Олесь Гончар

2 — «Плюс», Павло Вишебаба

3 — «Я знав священика, який був у полоні», Сергій Жадан

4 — «Крутянська пісня», Богдан-Ігор Антонич

5 — «Як я люблю тебе, мій краю вугляний…», Володимир Сосюра

6 — «Я йду по чорній вулиці», Максим «Далі» Кривцов

7 — Зі збірки «[dasein: оборона присутності]», Ярина Чорногуз

8 — «Жінко, він ще до тебе повернеться, твій Азов», Вікторія Амеліна

9 — «Діти», Артур Дронь

10 — «Боже, не дай затихнути голосу люті», Галина Крук

11 — «Підеш за мною чи ні», Павло Матюша

12 — «Я утверждаюсь», Павло Тичина

13 — «Повертайся живим», Ірина Цілик