Jeļena:  Labrīt sestdienā!

Inese: Esiet sveicināti, dārgie klausītāji! Ir sācies septembris. Protams, daudzi cilvēki dodas uz mežu sēņot. 

Jeļena: ...dodas uz mežu sēņot... – отправляются в лес собирать грибы. Кажется, в одном из выпусков мы уже приводили похожие глаголы в латышском: ogot -  собирать ягоды (в лесу), zvejot – ловить рыбу.

Inese: Laivot – плыть на лодке. Spiningot – ловить на спининг. Jeļena, vai tu sēņo?

Jeļena:  ... Сбор грибов – sēņošana. А есть разница между словами “sēne” и “beka”?

Inese: да.

Beka – ēdama sēne - съедобный гриб. Все грибы, ключая ядовитые - Sēnes.

Sēņošana ir ļoti populāra nodarbe vasarā un rudenī.

Jeļena:  populāra nodarbe – популярное занятие. Можно сказать и nodarbošanās?

Inese: jā, bet jāņem vērā, ka nodarbe der labāk. Nodarbe – занятие. Nodarbošanās – и род занятий. Как в анкете, например. Kāda ir jūsu nodarbošanās? - Es studēju. Es strādāju. Es esmu mājsaimniece.

Jeļena:  Kāda ir jūsu nodarbošanās? - Каков ваш род занятий? Чем вы занимаетесь? То есть это постоянная, профессиональная деятельность.

Inese: да! А “nodarbe” – конкретная деятельность, которая выполняется в определенное время, например, в свободное от работы.

Jeļena:  то есть про хобби скорее всего скажут – nodarbe brīvajā laikā -  занятие в свободное время, а про то, чем зарабатывают на жизнь – darbs, nodarbošanās.

Inese: Jā. Piemēram: "Mana nodarbe rudenī, mans vaļasprieks ir sēņošana. Mana nodarbošanās – pašnodarbinātā skolotāja."

Jeļena:  итак, про грибы. Назовем самые популярные грибы в Латвии. Начнем со съедобных. Bekas.

Inese: vispopulārākās bekas ir baravikas -

Jeļena:  боровики.

Inese: populāras ir gailenes.

Jeļena:  gailenes – лисички. Они не бывают червивыми.

Inese: червивые - tārpainas. Gailenes nemēdz būt tārpainas. Vēl ir apšu bekas. Apse – осина.

Jeļena:  apšu bekas – подосиновики.

Inese: bērzu bekas.

Jeļena:  bērzu bekas – подберезовики.

Inese: bērzlapes – сыроежки. Jaunās bērzlapes sauc par podiņiem.

Jeļena:  Молодые сыроежки называют «горшочками». Да, они по форме напоминают горшочки! Правда, тут уже можно запутаться. Подберезовики или сыроежки? Bērzu bekas vai bērzlapes?

Inese: По правде говоря, сыроежки нельзя есть сырыми.

Jeļena:  Возможно, их название происходит от слова «сырой»?

Inese:  да, скорее всего. Visdrīzāk tā arī ir. Можем увязать этот факт с березовыми листьями.

Jeļena:  листья березы задерживают влагу.

Inese:  bērzlape aug mitrumā zem bērnu lapām -

Jeļena: сыроежка растет в сырости под березовыми листьями. Если есть apšu beka – подосиновик, bērza beka – подберезовик, то какие еще есть названия съедобных грибов?

Inese:  sviestbeka, jeb sviesta beka.

Jeļena: sviesta beka – масленок. В Латвии в последнее время все больше инвазивных грибов. Есть какой-то канадский боровик. Боровик золотистый. Вкусный, его можно жарить без отварки.

Inese: Tā ir dzīslkāta beka. Kāts – ножка. Dzīsla - жилка. Bekai ir dzīslots kāts un sarkanīgi brūna cepurīte. Latvijas Dabas muzejs – Латвийский музей Природы – просит сообщать о местах нахождения канадского боровика.

Jeļena: ну, не знаю, может специалистам жители и выдадут места сбора грибов.

Inese: parasti sēņu vietas ir liels noslēpums.

Jeļena: liels noslēpums – большой секрет. Kādas bekas vēl ir populāras?

Inese:  rudmieses.

Jeļena: rudmieses - рыжики.

Inese:  Samtbekas – моховики. Kazu samtbeka jeb kazu beka. 

Jeļena:  Kazu samtbeka - Моховик зелёный.

Inese: Lāču samtbeka – Польский гриб.

Jeļena: есть еще грибы для засолки – горькушки и грузди.

Inese: sēnes sālīšanai – alksnenes un cūcenes.

Jeļena: alksnene - горькушкa, cūcene -  груздь. Все названия грибов на латышском – женского рода?

Inese: нет. Но названий мужского рода очень мало. Например, pūpēdis - дождевик.

Jeļena: интересно, дождевики съедобны?

Inese: jā, lielākā daļa pūpēžu ir ēdami, kaut arī tiem nav kātiņu un tie nav bekas.

Jeļena: ēdami / neēdami -  съедобны / несъедобны – здесь все просто - если не уверены, не собирайте!

Inese: bez šaubām! Несомненно! Atcerieties, ka sēņot nedrīkst dabas liegumos vai rezervātos, militārajos poligonos un privātajos mežos, kur ir attiecīga zīme.

Jeļena: Запрещается собирать грибы в природных заповедниках или резерватах, на военных полигонах и в частных лесах, где установлены соответствующие знаки.

Inese: Ar šo mēs varam beigt mūsu raidījumu. Veiksmīgu jums sēņošanu!

Jeļena: Удачного сбора грибов! Uz redzēšanos!

Inese: Visu labu!

В програмі «Ми з України»: Український стендап-комік Дмитро Тетерушенко розповідає про життя у Латвії, про те, як змінюється творчий підхід під впливом подій в Україні, як гумор допомагає людям під час війни. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудрінa» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень.

У Латвії, де українська діаспора творить нові зв’язки та нові історії, з’являється ім’я, яке звучить як міст між двома світами: Дмитро Тетерущенко, український стендап-комік, який переїжджає  з однієї країни в іншу, з однієї мови в іншу, з одного ритму життя в інший. Його шлях  це не лише кар’єра на сцені, а цілий спектр зустрічей та ініціатив: від імпровізаційних занять для дітей в українському домі до того, як адаптуватися, коли все навколо змінюється. Це історія про те, як мистецтво допомагає вистояти, коли навколо все змінюється.

Дмитро розповідає про переїзд з України до Латвії разом із сім’єю. За його словами, адаптація триває і досі: « Це доля емігранта: починаючи з буденних простих справ і з проблем, з якими ти зустрічаєшся кожного дня, ці уроки продовжуються навіть сьогодні, не дивлячись, що я там майже рік уже в Ризі. Інша країна, інший менталітет, інші закони, інші люди навколо, чужі люди». Він підкреслює, що переїзд - це не тимчасова історія, а глобальний досвід.

Про роль гумору Дмитро говорить із щирістю: « Чесно кажучи, з дитинства в мене є потреба в гуморі, яка щось заповнює всередині. Мені сьогодні 30 років і я не планую з гумором зав’язувати, а навпаки - адаптувати його в своє життя. За його словами, гумор для нього - не тільки розвага, він хоче, щоб це стало його професією: «щоб творчість почала акумулюватися в кошти, щоб ці кошти забезпечували мене, мою сім’ю, щоб можна було виділяти щось на донати українській армії.» Він також наголошує на важливості для українців підтримувати своє: «Ходіть на все українське, де б ви не були, там в Україні, в інших містах Європи або навіть на інших континентах, якщо бачите щось українське, перший раз прийдіть заради підтримки.»

Дмитро зараз виступає в Ризі та планує розширюватися по Латвії, створюючи гумористичний клуб. «.Я виступаю поки в Ризі. Ми з дружиною створили такий проект, де організовуємо гумористичні заходи, як українською, так і російською мовою, бо хочемо також, щоб і місцеві люди побачили, що українці проактивні, вони можуть щось створювати і вони можуть створювати щось якісне і на це варто ходити.» Він додає, що під час україномовних форматів не забувають про донати: «коли ми збираємося українцями на україномовні формати, не забуваємо про донати».

{module widgetid="4" id="media" action="galleryitem" galleryid="1499" layoutid="49" layout="singlegallery" static=""}

Коли мова заходить про сприйняття гумору місцевими, Дмитро відповідає: «Необхідно знати місцеві теми та чутливість.» Він зізнається, що деякі стереотипи існують, але їх не завжди підтверджують: «Латвійці можуть сміятися над собою»

Стендап під час війни: межі тем та відповідальність. Говорячи про можливість обговорювати гострі теми, Дмитро зазначив: «Я вважаю, що жартувати можна про все абсолютно, але з однією поправкою: якщо у тебе досвід того, над чим жартуєш. Ось у мене в дитинстві були проблеми і я пережив цей досвід, тому можу жартувати над тим, що мій батько в дитинстві пив.» За його словами, такий досвід дозволяє уникати травмування аудиторії, але зберігати чутливість до контексту: «людина має розуміти, що найгірший досвід може травмувати інших; тому найкраще обирати теми з урахуванням контексту та слухачів»

За його словами, гумор у час війни може бути терапією для багатьох, але відповідальність лишається на плечах кожного коміка: «аудиторія має відчувати правду, але не відчувати травми»

Дмитро пояснює, чи війна змінила його техніку написання матеріалу: «Напевно, що ні. У моєму гуморі війна, як мені здається, нічого не змінила; . Але мінилося інше - оточення, країна. Я пишу про те, що мене оточує, про події, які навколо мене відбуваються.» Він додає, що головне - відшукати теми, які резонують із життям глядачів, але не знецінювати чужий біль: «війна змінює мене як людину, але гумор повинен залишатися мостиком, який допомагає людям зберегти гідність»

Особливе місце зайняла роль гумору як інструменту терапії та соціалізації дітей у Латвії. Дмитро розповів про Український дім у Латвії та свою роботу з дітьми: «Я проводжу гумористично-імпровізаційні курси для дітей... Там дві групи: малеча і підлітки. Ми працюємо з психологом Наталією, щоб процес був безпечним з професійного боку». За його словами, гра стає формою навчання і соціалізації: «гра допомагає відволіктися, соціалізуватися та зменшити страх перед новим середовищем.»

Зміни, які приносить війна, торкнулися не лише географії: вони змінюють стиль мислення, підхід до творчості та відповідальність перед глядачами. Гумор у виконанні Дмитра — це спосіб знайти баланс між сміхом і серйозністю, між домом та чужиною. Він вірить, що діти, які зараз займаються імпровізацією, зростуть у більш впевнених та креативних дорослих, які зможуть з легкістю обходитись у різних культурних контекстах. І хоча шлях адаптації триває, його історія підтверджує: сміх має силу з’єднувати людей, навіть коли вони розділені кордонами та відстанями.

*Точиться війна, йдуть масштабні бойові дії. Продовжуються жорстокі обстріли, такі, як в Яровій на Донеччині, де ворог вбив 25 людей, що стояли в черзі за пенсією… Втім і на такому тлі варто поговорити про російську дронову атаку на Польщу. Вона вдарило і по Україні, загалом це знаменує новий етап війни. Як сказав польський прем’єр Дональд Туск: «Це війна, конфронтація, яку Росія оголосила всьому вільному світу». Польща активувала 4 статтю НАТО про консультації між країнами-членами через загрози її цілісності, безпеці та незалежності.

*Дроновим актом агресії РФ вирішила щонайменше п’ять завдань. 1. Тестування реакції НАТО. 2. Сіяння страху в Європі, що має привести до влади проросійські партії. 3. Акцент на посилення "обороноздатності Європи", причому в протиріччі з допомогою Україні.4. Посилення антимігрантських-антиукраїнських настроїв. 5. В підсумку – підготовка до подальших агресивних кроків.

*Воєнна ескалація наростає, ситуація стає ще більш загрозливою. Але не варто впадати в надмірний алармізм. Росія тестує НАТО, але й НАТО тестує саме себе, залишаючи Україну в центрі уваги. Діє «Рамштайн», створюються нові формати. Якраз в ті ж дні у Лондоні проходила зустріч глав міноборони європейської «Групи 5» (країни, які мають найбільший оборонний комплекс). Британський міністр оборони Джон Гілі там так описав наслідки атаки дронів на країну НАТО: «Ваша агресія лише зміцнює нашу рішучість стати пліч опліч з Україною. Ваша агресія нагадує нам, що для безпеки Європи потрібна сильна Україна і що безпека Європи починається в Україні».

*12-16 вересня триватимуть стратегічні російсько-білоруські навчання «Захід-2025». Україна уважно слідкує за ними. Стривожені та приймають особливі заходи безпеки і країни північно-східного флангу НАТО. Ми запросили прокоментувати ситуацію кандидата політичних наук Ганну Палій.

{module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="412514" layoutid="0" layout="" static=""}

Вона – провідний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень, крім того, вже майже три роки працює запрошеним дослідником Латвійського університету. Ми почали розмову до атаки на Польщу. А після того як вона сталася – продовжили. Пані Палій системно описала безпекову ситуацію в Балтійському регіоні, Європі на тлі сьогоднішніх подій.

* Наприкінці тижня у Латвії збіглися кілька важливих візитів, які по-різному продовжують попередню тему. По-перше, це прибуття до Риги головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі Алексуса Гринкевича. В нього заплановані зустрічі з латвійськими високопосадовцями, починаючи з президента країни Едгарса Рінкевичса. (А за два тижні, 26-27 вересня, в Ризі відбудеться конференція Військового комітету НАТО).

*12-13 вересня в Ризі перебуватиме з офіційним візитом – на запрошення президента Латвії – Вселенський патріарх Константинопольський Варфоломій. В суботу він візьме участь в ранковому екуменічному богослужінні в Домському соборі. Візит Варфоломія до Риги виглядає обнадійливою новиною. З’являється надія на те, що і в Латвії постане православна церква Константинопольського патріархату.

Начинаются военные учения России и Беларуси «Запад-2025». К каким провокациям готовиться странам Балтии?

В случае необходимости правительство готово немедленно закрыть единственный работающий КПП на границе с Беларусью.

Будут ли возвращены платежи по OIK?

ЕЦБ не изменил процентные ставки.

В Латвию прибыл Вселенский патриарх Константинопольский Варфоломей.

«Евробаскет» близится к кульминации. Сегодня в Риге пройдут два полуфинала.

Обо всем этом поговорим в программе Латвийского радио 4 «Подробности» в пятницу, 12 сентября. 

«Вы увидите красивую девушку в кадре, но не узнаете, как часто она сама не чувствует себя такой. Этот парадокс меня всегда удивлял», - в программе «Внешний вид» говорит портретный фотограф Наира Косян.

За 15 лет в профессии гостья поняла, что у каждого человека есть та часть, которую он привык прятать. Так родился откровенный фотопроект, бросающий вызов нереалистичным стандартам красоты What you don’t like (But I Do).

Идея выставки витала уже несколько лет, рассказывает героиня передачи." Это - принятие себя, своей идентичности и индивидуальности. 

Быть видимой, не похожей на остальных внешне и мыслями. Когда я вижу стереотипы и ярлыки, которые цепляют на людей, во мне закипает бунт - так нельзя! Мне всегда хотелось противостоять этому каким-то своим способом".

Как говорит Наира, она черпает вдохновение из своих личных историей и переживаний во время фотосессий. "Кто бы ни стоял в кадре - супермодель, обычная женщина или девушка с идеальной фигурой и внешностью. Смотришь и думаешь - нет проблем, у неё все прекрасно! Но это заблуждение".

Полностью разговор о самопринятии, уязвимости и тихой смелости быть видимым без ретуши и извинений слушайте в аудиозаписи. 

Учения «Запад» у границ НАТО и российская дроновая провокация

Преследуя ХАМАС, Израиль попал по Катару

Политическое убийство в США.

Первое с начала войны большое интервью Аллы Пугачёвой

Масштабный крестный ход в Москве.

Скандал с ремонтом овощного павильона Центрального рынка.

"Открытый разговор" с итогами недели. Собеседники Анны Строй - журналисты Денис Камалягин и Рустам Шукуров. 

На Eurobasket в Риге в пятницу, 12 сентября, начинаются долгожданные полуфиналы. 

"Две недели назад казалось, что всё будет идти по плюс-минус знакомому сценарию, когда главные роли разберут Сербия, Франция, Испания или Словения. Но привычные ориентиры взяли и рассыпались. Такой неожиданный состав полуфиналистов -

В борьбе остались Германия, Финляндия, Греция и Турция. Кажется, если бы мы угадывали, этот вариант был бы где-то десятитысячным.

И всё же этим вечером мы насладимся всем великолепием мощного баскетбола", уверен спортивный обозреватель "Домской площади" Роман Антонович. 

Главная интрига сегодняшнего вечера - кто же из этих четырёх команд окажется в финальном поединке?

Полностью комментарий слушайте в аудиозаписи.  

Представитель Латвии Наталья Новикова избрана новым  вице-президентом Европейского паралимпийского комитета (ЕПК). За её кандидатуру проголосовали представители двадцати шести стран. Это стало личной победой для самой Натальи и  признанием вклада  Латвии в развитие параспорта на европейском уровне, признала Новикова в студии утренней программы «Домская площадь» на Латвийском радио 4.

Наталья надеется, что новая административная нагрузка не отвлечёт её от главного дела всей жизни -  тренерской работы. «Наш сегодняшний подход позволяет вовлечь в спорт намного больше детей. "Это – борьба не друг с другом, а с самим собой.  И это не зависит от состояния здоровья.

На спортивных мероприятиях и на тренировках я вижу, как здоровые ребята с удовольствием помогают [сверстникам с ограниченными физическими возможностями]. Более того, они очень любят кататься на наших колясках,

потому что для них это что-то новое и интересное. Дети сами по себе достаточно открыты к общению и сотрудничеству».

Полностью интервью смотрите в видеозаписи. 

Начинающийся 12 сентября визит в Ригу Константинопольского Вселенского патриарха Варфоломея может быть связан со сменой канонического статуса Латвийской Православной церкви (ЛПЦ) в будущем. Однако объявленная программа его пребывания и встреч с теологами и официальными лицами Латвии официально об этом не свидетельствует, отмечает теолог Никита Андреев.

Кроме опубликованной программы визита Патриарха Варфоломея и темы его лекции в Латвийском университете, официально ничего не известно. Поэтому ничего кроме спекуляций, что может означать его пребывание в Латвии, сказать нельзя, подчёркивает теолог.

Если выкрутить спекуляции на максимум, это как-то должно быть связано с православием в Латвии и главным вопросом для него – сменой канонического статуса Латвийской Православной церкви.

Кому она в конце-концов подчиняется?»

Полностью комментарий эксперта слушайте в аудиозаписи.