100 KISSES DEEP

Music: aggressivephilanthropist

 

 

Сукня чорна з тонкого білого льоду 

плетівним комірцем,    

що полишила ти біля каміну, 

за хвилину, за мить до прильоту,

відтепер - тужна квітка полину, 

чорний стогін та біль неупинний,

вий звіриний, сірчаста повінь 

Сліз за рідним мерцем.

 

Залишаю по тобі на спомин 

ніжних дотиків крапки та коми, 

хвилі стиглих цілунків до втоми, 

серця повного розливи й розломи, 

снів чутливих фотоальбоми, 

світла коло біля каміну, назване домом, 

трави сонні ранішніх слів,

темінь теплу та несвідому почуттів.

 

Наостанок розпаковую, попри 

вірогідність збоченну й примхи лихої долі, 

Твій останній прощальний дарунок, 

скла вцілівшого, вуст коханих й ніжного подиху  

візерунок,

на бокалі залишений мимоволі.

 

І вустами блідими й очима стертими болем, 

уявляючи тебе серед темряви - 

 яскравий промінь -

притискаюсь до холодного скла, 

як до вуст безкровних,

навздогад, навмання, наосліп; 

та сповзаю стіною додолу. 

Сукня чорна, плетівний комірець із льоду.

A thousand kisses deep. 

Кінець

 

 

©aggressivephilanthropist