Нарешті добралися до «запрєщонки»: ціле літо говорили про емігрантське, жіноче й загальнолюдське, а тему розмноження людства так і не підняли. Виправляємося - говоримо про секс. Про те, що так чи інакше є в житті майже всіх, але в буденності ми часто робимо вигляд, ніби його не існує. Чому на роботі можна спокійно розповісти колезі, що вчора готувала вечерю — з інгредієнтами й рецептом, або дивилася фільм — із переказом сюжету, але сказати «а ще я кохалася з чоловіком» не те що в деталях, а взагалі нічого. Про тілесність, дорослість і те, чому про "це" говорити складно, — у 13-му, заключному випуску літнього сезону.

Цього разу ми зустрілися по свіжих слідах — одразу після Яниного весілля, поки враження ще не встигли ні згладитись, ні прикраситись. Аня в ролі інтерв'юерки, а Яна розповіла все покроково: як виглядає німецьке весілля зсередини, які традиції, як почувалися українські гості серед німецької рідні, що там з подарунками і скільки все це насправді коштувало. Окремо згадуємо людей, завдяки яким це взагалі стало можливим. Коротше, хочете про весілля? Слухайте до кінця — і напишіть нам спогади про ваші власні весілля або про ті, на яких ви бували.

Цей випуск ми не планували — тема народилася прямо в розмові, бо що ще може цікавити посеред літа, як не відпустка. Порівнюємо, як відпочивають німці і як відпочиваємо ми: активно чи пасивно, з рюкзаком на трекінгу чи з книжкою на шезлонгу, за кордоном чи за сорок кілометрів від дому — бо внутрішній туризм це окрема філософія. Згадуємо море, до якого їздили і до якого їздимо тепер: Остзеє з холодним вітром і дюнами, Чорне з Одесою і Кримом, Боденське, яке технічно озеро, але за відчуттями цілком собі море. А ви за який відпочинок — активний чи пасивний?

Говоримо про один із стовпів існування — гроші. Чи можна прожити без них і що можна пережити завдяки ним? Згадуємо наші перші заробітки. Роздумуємо про фінансову грамотність, про ставлення до грошей, про установки, з якими ми виросли. Чи важливо заощаджувати — чи треба «просто більше заробляти»? Знижки — це економія чи навпаки ще більша витрата? Інвестиції — що ми взагалі про них знаємо? І яка інвестиція точно найвартісніша — вкладення у власну освіту, у німецьку мову зокрема. Що таке важкий труд і за що взагалі платять? Роздумуємо навіть про установку для жінки — «вдало» вийти заміж, а часом і вдало розлучитися.

У новому випуску говоримо про те, які німці і які ми. Чи є різниця між нами, чи дійсно в них усе по-іншому? Чи зараз світ такий глобалізований, що ніякої різниці вже й нема? Говоримо про освіту, про їжу, про ставлення до життя. Чи поміняли ми борщ на ковбасний салат, а вареники на шпецле? Але головне — це наша щира легка розмова і наші відверті відкриття про навколишній світ.

Аня і Яна нарешті знайшли вікно в графіках — і зустрілися не на кухні, а в барі в центрі Ройтлінгена, серед чужого сміху і дзвону склянок. У цьому шумі говоримо про жіночу дружбу — і виявляється, що дивимось на неї з двох геть різних кутів, тому сперечаємось більше, ніж зазвичай. Згадуємо модель бостонського шлюбу — і чесно приміряємо її на себе. А ще ловимо непланований момент: чоловік Ані випадково проходив повз, побачив нас у вікні — і ви почуєте, як звучить коротка розмова німецькою просто на вулиці, без монтажу і підготовки.

Бути жінкою — щастя чи невезіння? У сьомому випуску ми з Анею говоримо про чоловіків з їхніми патріархальними замашками, про фемінізм у побуті, а не в гаслах, і про те, наскільки жіночий комфорт у цьому світі насправді наш.

Коли ви востаннє мріяли по-справжньому — не про мир, не про здоров'я рідним, а нахабно, на повну, з тим соромом, який завжди супроводжує справжнє бажання? У шостому випуску ми з Анею розкладаємо власні мрії, як старі листи з шухляди: які збулися, які досі чекають свого терміну, а які так і лишилися недоторканими. І тут виринає підступне питання — якщо мрія все-таки збулася, чи не була вона насправді просто ціллю з дедлайном? А бажання тоді що? Чесно плутаємось у власних шухлядах і кличемо вас плутатися разом з нами.

Що таке зрада — чи починається вона тоді, коли ти так думаєш. Один довгий погляд не в той бік, посмішка чужому чоловіку в супермаркеті, ніби випадковий доторк на вечірці, повідомлення, яке видаляєш, перш ніж лягти спати — це вже воно? Аня і Яна — про зради без істерик і без моралі: чи є допустимі ступені, де закінчується флірт і починається зрада, і чому одні пари сваряться за одне слово в чаті, а інші живуть у відкритих стосунках і не вважають, що щось не так. Розповідаємо свої історії — і українські, і тутешні — і питаємо, чи «українські чоловіки" і "німецькі чоловіки» це дві окремі планети, чи ми самі собі цю різницю вигадали?

У певний момент кожна з нас відкриває в телефоні фронтальну камеру і думає: ну добре, а далі що — лишити як є чи піти й "оптимізуватися", як тепер кажуть німецькі дівчата у двадцять. Згадуємо моделей дев'яностих — тих самих "вішалок" з обкладинок, на яких ми виросли, — і шукаємо межу, де закінчується боді-позитив і починається втеча від дзеркала в будь-який бік.