«Мало любити Україну до глибини душі, її треба любити до глибини кишені», – ці сакраментальні слова, які належать видатному громадському діячу, видавцю й меценату Євгенові Чикаленку, повною мірою відбивають його власний підхід до підтримки української справи. На рубежі ХІХ-ХХ сторіч уродженець Одещини Чикаленко став одним із ключових спонсорів українського національного відродження, фінансуючи численні видавничі проєкти, періодичні видання, допомагаючи українським громадам розвивати різноманітні проєкти. Саме завдяки Чикаленку в 1906-1914 роках в Україні виходили щоденні україномовні газети «Громадська думка» й «Рада», які справили непересічний вплив на формування національної свідомості українців. Євген Чикаленко не просто став фундатором низки проєктів – він запропонував філософію українського життя, яка полягала у тому, що будівництво української держави потребує інтелектуальних та моральних зусиль.У 29-му епізоді проєкту «Батьки-засновники» ведучі Сергій Стуканов і Наталя Соколенко разом з письменником та журналістом Олегом Криштопою занурилися у фантастично цікавий життєпис Євгена Чикаленка. Як він заробив свої статки й що спонукало його значну частину заощаджень спрямувати на українські проєкти? Як агроному за освітою вдалося стати душею української громади? Які великі проєкти побачили світ завдяки його коштам? Слухайте у новому епізоді «Батьків-засновників».

Якщо Іван Котляревський заснував сучасну українську літературу, Тарас Шевченко створив художній міф України, а Михайло Грушевський обґрунтував історичну тяглість від Русі до України, то Микола Міхновський увійшов в українську історію як політик, який першим уголос заявив про політичну мету – створення самостійної України. Однойменна брошура, котра змінила хід історії України, вийшла друком 1900 року. Досвідчений адвокат, Микола Міхновський вдався до історичної та юридичної аргументації й переконливо показав, що становище України в Російській імперії веде до занепаду українців, тож Україна має законне право на проголошення незалежності. Вороги України були настільки розлючені, що зневажливо пойменували усіх послідовників ідей Міхновського «самостійниками». А послідовників було чимало – заклик юриста та мецената впав на благодійний ґрунт.

У 28-му епізоді проєкту «Батьки-засновники» ведучі Наталя Соколенко і Сергій Стуканов зустрілися із істориком Юрієм Юзичем, аби поговорити про батька-засновника Миколу Міхновського. Які ідеї він виклав у знаменитій брошурі «Самостійна Україна»? Як використовував юридичну освіту і практику, аби обстоювати права українців? Яким був його вплив на сучасників та нащадків? Слухайте у новому епізоді «Батьків-засновників».

Наприкінці ХІХ сторіччя проголошення амбітної політичної мети – утворення самостійної та соборної Української держави – витало в повітрі й мусило зрештою визріти. Скажімо, юні учасники Братства тарасівців, виголосивши 1893 року «Символ віри молодих українців», зупинилися лише за пів кроку від цієї ідеї. Піддавши нищівній критиці суто просвітницькі та культурологічні завдання представників старшого покоління (читай – Старої громади), вони назвали себе «націоналами» (себто націоналістами) й висунули вимогу – здобуття політичної та культурної автономії України. Парадоксально, але тим мислителем, який вперше публічно заговорив про здобуття незалежності України, став не націоналіст із Наддніпрянської України, а… марксист із Галичини Юліан Бачинський. Його рукопис, написаний того ж 1893 року, побачив світ друком в 1895 році. «Україна уярмлена» – так називався розлогий твір, в якому Бачинський докладно проаналізував жалюгідне економічне становище, в якому опинилися українці Галичини й Наддніпрянщини в складі Австрійської та Російської імперій. Й, виходячи з цієї нестерпної ситуації, спрогнозував неминуче, обґрунтоване економічними чинниками, постання самостійної України. У 27-му епізоді проєкту «Батьки-засновники» ведучі Сергій Стуканов і Наталя Соколенко запросили до слова журналіста Олексія Мустафіна, аби розповісти про мислителя, який на 5 років раніше від Миколи Міхновського проголосив політичну мету – здобуття незалежності України. Як Бачинський дійшов до цієї ідеї й чим її обґрунтував? Як поставилися до ідеї соборності та самостійності сучасники Юліана Бачинського? Й як склалася його дальша доля? Слухайте у новому епізоді «Батьків-засновників».

Перший президент Української народної республіки, батько нації, найвидатніший український історик. Всі ці епітети найчастіше трапляються, коли йдеться про Михайла Грушевського – одного із чільних діячів українського національного відродження 19 сторіччя та визвольних змагань 1917-21 років. Саме перу Михайла Сергійовича належить і легендарна 10-томна «Історія України-Руси» – найбільш докладна й розлога праця з історії України, коли-небудь написана однією людиною. Втім, справа – не стільки в обсязі цієї знакової монографії, скільки в тій схемі історії України, яку він створив та обґрунтував. Ключовий внесок Грушевського полягає у тому, що він аргументовано показав безпідставність зазіхань Москви на києво-руську спадщину. Впродовж сторіч – і аж дотепер – Москва виводить початки своєї історії з княжого Києва, стверджуючи, що Давня Русь начебто є не українською, а російською державою, центр якої після монгольського зруйнування Києва нібито переміщається у Володимир, а згодом – в Москву. Грушевський довів хибність цієї ідеї й обґрунтував тяглість української історії: від Русі – через козацьку добу – й до сучасної модерної України.

У 26-ому епізоді проєкту «Батьки-засновники» ведучі Наталя Соколенко і Сергій Стуканов спільно з істориком Ігорем Гиричем розповідають про спадщину Михайла Грушевського. Чому його підхід до історіописання називають народницьким? Яку роль він відводив народові та державі в історії України? Які аргументи Грушевського розтрощили російську схему історії, яку придворні російські історики ладували протягом кількох сторіч? Слухайте у новому епізоді «Батьків-засновників».

«Української мови ніколи не існувало, не існує і бути не може, тому що це тільки говірка російської мови!» – ключова теза російської пропаганди, яку активно використовувала Московія впродовж сторіч задля заперечення природного права українців на власну культуру й освіту. «Є хороші пісні українською мовою, але вона аж ніяк не придатна для високої літератури й науки!» – ще одна теза, котру підкріплювали численними постановами та указами, які обмежували та забороняли розвиток української мови в 19 сторіччі. Відповіддю української інтелігенції на цей наратив стала марудна й клопітка праця, що була покликана документально довести багатство української мови. Протягом декількох десятиріч науковці та мовознавці на чолі із Борисом Грінченком збирали слова, аби укласти щонайповніший словник української мови й показати її придатність для творення національних літератури й культури. У 25-ому епізоді проєкту «Батьки-засновники» ведучі Наталя Соколенко й Сергій Стуканов поспілкувалися із істориком Ігорем Стамболом, аби розповісти про геніального словникаря Бориса Грінченка. За що мовознавець критикував своїх сучасників? Чому чотиритомний словник Бориса Грінченка став епохальною подією в науковому світі? Як його праця вплинула на процес націєтворення українців? Слухайте у новому епізоді «Батьків-засновників».

Майже сторіччя тому у своєму есеї «Душа і пісня» український філософ ХХ сторіччя Микола Шлемкевич зазначив, що впродовж багатьох сторіч українська душа проявляла себе щонайглибше не через тексти чи публіцистичні трактати, а через музику та пісні. «Пісня – це протоплязма нашої душі, її праматерія, в якій вона народжується, росте, розцвітає, в'яне і вмирає», – писав Микола Шлемкевич. Зважаючи на це зауваження, проєкт «Батьки-засновники» не був би повним, якби місця у нім не знайшлося для найвидатнішого українського композитора і диригента Миколи Лисенка. Який не просто підніс українську музичну культуру до всесвітнього рівня, але й спромігся інтегрувати українські народні співи й мелодії до класичної музики. Багаторічний збирач фольклору і колекціонер народної творчості, він зробив їх частиною репертуару великої сцени. Українська спрямованість та ідентичність посідали у творчості Лисенка першорядні щаблі. У 24-ому випуску проєкту «Батьки-засновники» ведучі Сергій Стуканов і Наталя Соколенко зустрілися із праправнуком видатного композитора, диригентом Миколою Лисенком, аби поговорити про його легендарного пращура. Як Микола Лисенко змінив характер гоголівського Тараса Бульби під час створення однойменної опери? З якою метою Микола Лисенко поклав музику на майже всю спадщину Тараса Шевченка? Й яким був його вплив на процес національного пробудження та державотворення українців? Слухайте у новому епізоді «Батьків-засновників».

Попри розхожі стереотипи про те, що ідеологи української самостійності походять як не зі Львова, то з Києва, насправді сонм діячок та діячів, яких можна іменувати батьками-засновниками України, подарував нам буквально кожен край, зокрема, й Крим. Двадцять третій епізод проєкту «Батьки-засновники» присвячено одному з найяскравіших уродженців Криму Іванові Липі. Лікар за освітою, він за студентських часів, що минули у Харкові, став співзасновником молодіжної політичної організації «Братерство тарасівців», члени якої заприсяглися втілити у житті ідеали Тараса Шевченка щодо вільного та самостійного розвитку української нації. У програмовому документі «Символ віри молодих українців» братчики проголосили амбітну програму, в якій лишень на пів кроку спинилися від мети створення незалежної України. У двадцять третьому епізоді подкасту «Батьки-засновники» ведучі Наталя Соколенко і Сергій Стуканов поспілкувалися з істориком Ігорем Стамболом, аби розповісти про видатного громадсько-політичного діяча кінця 19 – поч. 20 сторіччя. Яку мету ставили перед собою члени «Братерства тарасівців»? Як так трапилося, що саме Іван Липа став мером Одеси після революції 1917 року? Які ідеї поширював Іван Липа у своїх політичних казках для дорослих? Слухайте у новому епізоді «Батьків-засновників».

Без перебільшення можна сказати, що проголошення незалежності Української народної республіки в 1917 році готувалося протягом ХІХ сторіччя. Історики довели окремішність української історії; фольклористи зібрали тисячі народних пісень, показавши багатство народної творчості; письменники та словникарі кристалізували літературну мову, продемонструвавши її відрубність з-поміж слов’янських мов.Зрештою, вагоме слово сказала й новонароджувана наука про людські типи – антропологія. Адже яка ще наука спроможна докладніше довести, що український народ – це не вигадка кабінетних учених і не частина російського (або польського) етносів? У цьому епізоді подкасту «Батьки-засновники» ведучі Сергій Стуканов і Наталя Соколенко запросили антропологиню Олену Таран, аби розповісти про видатного етнографа та антрополога Федора Вовка. Залучивши багатий матеріал, він довів, що українці найближче подібні до південно-слов’янського антропологічного типу й аж ніяк не є «аднім народом» із росіянами та білорусами.

Геніальна драматургиня, яка піднесла українську літературу на світовий рівень. Громадська діячка, яка заопікувалася українською справою у найважливіший період українського національного відродження 19 сторіччя. Феміністка, яка повстала за права жінок. Лариса Косач – донька Олени Пчілки й племінниця Михайла Драгоманова – змалечку усвідомила свою національну ідентичність й невипадково обрала собі промовистий псевдонім, яким послуговувалася все життя, – Леся Українка. Ім’я, прибравши собі яке, вона маніфестувала належність до великої української нації, що повставала на арену історії як окремішня самобутня політична одиниця.У двадцять першому випуску проєкту «Батьки-засновники» ведучі Сергій Стуканов і Наталя Соколенко запросили до слова знамениту українську письменницю, авторку проникливої монографії про Лесю Українку – Оксану Забужко. Який образ України постає у творах Лесі Українки? Чому вона часто порівнює Україну із давньою Грецією? Який вплив справила письменниця на процес українського націєтворення? Про це – у новому випуску подкасту «Батьків-засновників» від Українського Радіо.

Наприкінці XIX сторіччя українці були розділеною поміж двома імперіями селянською нацією. Вищі прошарки суспільства зазнали полонізації та русифікації й здебільшого брали участь у творенні чужих національних або імперських проєктів. Вибір був досить банальний: здійснити стрибок в останній вагон цивілізаційного потягу або назавжди зникнути як народ.

За цих умов на арену історії вийшов поет, який став справдешнім пророком і вказав шлях Україні: «Модернізуйся або помри!» Цим національним пророком став Іван Франко. Видатний мислитель, він усвідомив хибність орієнтації на минуле, й закликав до формування модерної української нації.

В двадцятому епізоді проєкту «Батьки-засновники» ведучі Сергій Стуканов і Наталя Соколенко спілкуються з професором історії Ярославом Грицаком. Як Франко об'єднав підросійську та підавстрійську частини України? Які ідеї вкладав в свої твори? Про що застерігав нащадків? Слухайте у подкасті.