Олександра Кониського історики вважають одним з провідних діячів українського національно-визвольного руху другої половини 19 століття. Він перший на той час серед української інтелігенції заявив, що українцям варто відкинути російську культуру та концентруватись на творенні власної. Проте сам Кониський зараз маловідомий.

Автор «Чорної ради» Пантелеймон Куліш за життя постановив собі дуже амбітну мету: піднести українську мову, котра в Російській імперії зазнавала десятків прямих заборон. Довести, що вона не є ні «нарєчієм», ані «ґовором», а є багатою мовою повносилої та окремої нації. Перетворити її на літературну мову, присутню в усіх сферах суспільства – освіті, науці, культурі, публічному спілкуванні.

Тараса Шевченка називають батьком-засновником України, пророком та геніальним поетом, який створив міф модерної України. Й хай би як пафосно це виглядало, та все перелічене – це сута правда.

В умовах, коли нащадки гетьманської старшини щиро ностальгували за колишньою славою Війська Запорозького, але водночас активно інкорпорувалися в державні структури Російської імперії й більше не бачили для своєї Малої Росії окремішнього майбутнього, на арені історії з’явився він.

Поет-міфотворець, який цілковито змінив парадигму – запропонував модерну концепцію української нації, котра об’єднує «й мертвих, й живих, й ненарожденних», котра об’єднує «й пана, й хлопа», себто усіх українців, хай би якого походження вони були.

В одинадцятому випуску проєкту «Батьки-засновники» ведучі Сергій Стуканов й Наталя Соколенко поспілкувалися із найпроникливішою дослідницею та письменницею сучасності, авторкою монографії «Шевченків міф України» – Оксаною Забужко.

Чому саме поет став творцем українського міфу? Який код України він запрограмував – так, що вже майже впродовж двох сторіч українці змагаються за реалізацію цього коду? Відповіді на ці й чимало інших питань – у глибокій й вдумливій бесіді, що відкриває другий сезон проєкту «Батьки-засновники».

Учасник гуртка харківських романтиків. Співзасновник та ідеолог Кирило-Мефодіївського товариства. Автор одного з найоригінальніших філософського-релігійних трактатів 19 сторіччя – «Закону Божого», або «Книг буття українського народу». Блискучий історик та викладач, чиї лекції неодмінно завершувалися оваціями.

Твір, що здійснив справжнісіньку революцію. Твір, що став надпотужним поштовхом для народної української мови й враз довів, що вона цілковито придатна для літератури. Твір, що миттєво став «вірусним», зажив власним життям й уперше був виданий без відома автора.

Жодна книжка з історії не справила такого потужного впливу на учасників українського національного руху середини ХІХ століття, як «Історія Русів». Написана на рубежі XVIII - ХІХ сторіч, вона надихала й Тараса Шевченка, й кирило-мефодіївців, й інших будителів. Задовго до Михайла Грушевського невстановлений автор цієї історичної повісті-містифікації писав про окремішність та відрубність історії України й її спадкоємність від часів Русі.

Поразка Карла ХІІ й Івана Мазепи під Полтавою спричинилася до жорстокої помсти московитів. За наказом Петра І князь Меншиков вщент спалив гетьманську столицю Батурин і замордував її мешканців. Перед соратниками гетьмана, що увійшли до історії як «мазепинці», постало вагоме завдання: заручитись підтримкою іноземних монархів, щоб визволити козацьку націю з-під московського ярма.

У сьомому випуску подкасту «Батьки-засновники» ведучі Сергій Стуканов і Наталя Соколенко спільно з істориком Ярославом Затилюком запрошують глядачів до захопливої мандрівки шляхами гетьмана Пилипа Орлика та його сина Григорія.

Яке значення відіграла знаменита Конституція Пилипа Орлика? Який устрій козацької України вона узасаднювала? Ким був Григорій Орлик і яким чином йому вдалося зробити шалену дипломатичну кар'єру при дворі французького короля Людовіка XV? Відповіді на ці та інші питання - в подкасті «Батьки-засновники».

Коли відгриміли козацькі війни середини XVII сторіччя, вони взялись за перо, аби донести до нащадків історію про славетну добу постання Української держави – Війська Запорозького. Про незвичайну епоху, коли козакам довелося відстоювати державність в змаганні супроти трьох політичних потуг – Польщі, Московії та Оттоманської Порти, – вони уклали блискучі за стилем і неоціненні за змістом козацькі літописи.

«Міркування про війну з московитами» (1632) – праця, яку Юрій Немирич написав в двадцятирічному віці. «Здолати Московію можна лишень на її території», – дійшов висновку, що зберіг актуальність донині. «Московія укладає угоди для того, щоб їх не виконувати», – на 250 років раніше від Отто фон Бісмарка влучно добачив схильність москвинів до підступів та брехні.

В той час, як невдовзі після захоплення Константинополя турками (в 1453 році) Москва починає мислити себе «Третім Римом», в Києві набуває популярності асоціація з «Богохранимим градом» та «Другим Єрусалимом». Утвердженню цієї концепції посприяло відродження Київської православної митрополії на початку 17 ст., внаслідок чого відбулося і політичне, й культурне піднесення Києва.