"Спочатку побути насамоті з собою, щоб потім побудувати нормальні стосунки без третіх осіб", — таке я все частіше чую від геть різних людей. І це не дивно: війна штовхає нас до пошуку "близького кола" людей, руйнуючи бажання дистанції та тренд на поліаморію, проте страх перед власним відображенням в комунікації провокує саботувати стосунки. Що відбувається з близькістю сьогодні та чому нам так важко з нею навіть, коли ми прагнемо її (чи запевняємо себе в цьому)?