БУРШТИН

Текст: aggressivephilanthropist

Музика: Олексій Таланов

М

 

Він бажав для неї життя

кращого за вовчий гомін. 

Вона прагне його воскресіння

світлого, як ранішній промінь.

Він житиме під корінням,

в траві, ожині, в зимних озимих, 

в річковій воді, в павутинні 

її почуттів. Невпининих

сльозах та муках безсилих. 

Бездонних, сонних обіймах, 

незбутніх і незабутніх. 

Святах, вихідних та буднях.

В колонах та легіонах  

спогадів ніжно-безодніх її.

Як простріл. 

Як вдих, або видих.

Він житиме, 

спресований в попіл -

твердець історії славний

незламний 

в часів течії.

 

Він буде в битті її серця -  

у ранішніх дзвонах тривожних  

у храмі порожнім, 

немов дірява кишеня;

у погляді із ікони, 

в самотнім гудку телефона;

у криках голодного крука, 

у крапочці на мішені,

на кітелі в плямі крові;

в воді оголений провід.

Він житиме.

У гранях стакану, 

судомах газетного друку,

у твіттері, телеграмі, 

новинах, піснях та фільмах.

В невпинних і нескінченних прокльонах 

гнилої русні.

 

В коханні без краю, довіку.

Він житиме - привід крику

у подушку уві сні;

у будь-яку пору року,

у безлад та у спокій,

удень та уночі.

 

Плеканим в серці він буде насінням, 

неспинним зірковим рухом,

сенсом буття її. Минним 

полем думок. За Будду 

завбільшки Алаха чи Іісуса

 нетлінним Духом. 

Духом його дружини. 

Мізком її та струсом. 

Її споконвічним другом.

Партнером. Стіною. Душею.

І викривленною межею 

буття, якої не виправити. 

Рікою, яку не перетнути 

ніколи, в яку не увійти.

Лишень в бурштині зберегти 

Пам’яті. 

Вічна слава Герою!

Господь, борони Його сни.

 

 

©aggressivephilanthropist