Гончар Юрко Данилишин демобілізувався з війська з важкою травмою та взявся відновлювати й розвивати власну справу — творчу майстерню «Зірка з неба». Робота неабияк допомагає чоловікові відпускати війну та справлятись з ПТРС.  

В останньому епізоді цього сезону Юрко розповідає про свій шлях у бізнес, на війну і назад у цивільне життя, про виклики, які чекають військових на цьому відтинку. Герой ділиться власними спостереженнями, що можуть пригодитись іншим працювати для фронту вже у мирному житті.  

«Або на фронті, або для фронту » — це єдина правильна парадигма для кожного в час війни, — зазначали герої першого сезону  подкасту «І тоді Я» від Студії подкастів ЛКП «Львівське радіо».  

Історії ветеранських бізнесів збирає авторка подкасту «І тоді Я» Ірина Гурська.    

Кожна його справа — це ілюстрація житейського кредо героя: «Ніколи не втрачати можливостей». Він досконало вивчив англійську і потрапив за учнівським обміном в США; відкрив власну рекламну агенцію, а паралельно опанував фахову фотозйомку; став ексклюзивним фотографом для Airbnb в Криму. 

І все поставив на паузу, коли розпочалось повномасштабна війна. Обороняв Київ, Харків, Донбас. Після важкого поранення повернувся з фотокамерою на ринок нерухомості. У вільний час взявся робити меблі на замовлення з фокусом на потребах людей з інвалідністю. Де Олександр знаходить мотивацію, сили й ресурси, почуєте в сьомому епізоді подкасту «І тоді Я». 

Історії ветеранських бізнесів збирає авторка подкасту «І тоді я» Ірина Гурська.   

У кожного зараз має бути один шлях — або на фронті, або для фронту, — вважає ветеран і підприємець Ігор Льода-Якимишин.  

Саме тому він повернувся з-за кордону у 2022-му і домігся, щоб його, 57-річного, взяли на фронт. Через короткий час отримав поранення та втратив частину ноги. Ігор довго відновлювався і зрештою звільнився з війська.  

Залишатися осторонь війни він не міг, тому розпочав справу «для фронту» — 3D-друк комплектуючих до безпілотних літальних апаратів. Прибутку немає, але про нього, принаймні до перемоги, не йдеться.   

Як впізнати свій шлях і почуватись в житті fortunato — слухайте далі розповідь Ігоря Льоди-Якимишина.   

Історії ветеранських бізнесів збирає авторка подкасту «І тоді я» Ірина Гурська.  

Не зміг воювати сам — взявся допомагати воювати побратимам.  

Після важкого поранення Станіслав Лісовий таки здолав параліч і став на ноги. Проте про повернення в свій підрозділ 73-го морського центру ССО мови не могло бути. Але постала потреба оглядати і ремонтувати автівки, що волонтери везли з-за кордону для ЗСУ.  

Коли чергова машина поламалась за 10 км після обслуговування, хлопець вирішив відкрити власний автосервіс, аби швидко і якісно готувати машини на фронт.  

Шлях від задуму до відкриття власної справи, кризу і перезапуск «СТО не200» — про це в новому епізоді нашого подкасту «І тоді я».  

Історії ветеранських бізнесів збирає авторка і ведуча подкасту Ірина Гурська.  

Кав'ярня «Вражає» у Львові на вулиці Староєврейська, 26 вражає всім: кавою, сніданками, світлою атмосферою, а також історією її власників — Сергія і Анни Петченків.  

Подружжя з Лозової на Харківщині остаточно переїхало до Львова в час тривалого відновлення Сергія після ампутації обох рук. Чоловік опановував протези на кухні Superhumans Center. А дружина виставляла відео в мережу — аби іншим військовим у схожій ситуації був стимул жити і рухатись далі. Так визріла ідея для своєї справи.  

Не опускати рук, щоб світити іншим — про це четвертий епізод подкасту «І тоді я». 

Назар Олексюк, герой третього епізоду подкасту «І тоді я», не вагаючись пішов добровольцем на фронт. Після демобілізації у наслідок поранення взявся розбудовувати сімейний зоомагазин «Шалені мопси» в унікальну інноваційну мережу.  

Історія Назара — реалістична та повна викликів. Герой ділиться застереженнями та рекомендаціями у розбудові власної ветеранської справи. Попри все, ґрантові програми для ветеранів працюють та створюють можливості як для початцівців, так і для досвідчених. Основне — не боятися починати. 

Ми розповідаємо про бізнеси ветеранів, які потребують суспільної підтримки та системних змін, аби вони ставали міцним внеском у побудову нової України. Зрештою, це власні справи тих, хто заплатив державі більше, ніж податки. 

Авторка і ведуча подкасту про ветеранський бізнес «І тоді Я» Ірина Гурська. 

Героїня другого епізоду «І тоді Я» — Вікторія Трибушна та її бізнес — кав’ярня «Кава на Двох». 

Відкриття кав’ярні — сімейна мрія Вікторії та її чоловіка Андрія. Через пів року після загибелі партнера та довгого шляху відновлення, Вікторія наважується на рішення заснувати «Каву на Двох», куди зараз можна завітати за адресою проспект Чорновола, 77. Як апогей втілення мрій — придбання і тої кав’ярні, де вперше пролунало: «Ось таким має бути спільний бізнес».  

Про те, який шлях потрібно пройти для здійснення щемких мрій, та про те, як з болю постає справа — слухайте у цьому епізоді подкасту «І тоді я». Його веде журналістка Ірина Гурська. 

Історія ветерана, який пройшов шлях від служби до відкриття власної кав'ярні, — це більше, ніж про бізнес. Ігор Фльорко розповідає, як 4,5 роки в підрозділі загартували його характер, але водночас ускладнили адаптацію до мирного життя. У 25 років він зіткнувся з викликом: як влитися у соціум, знайти своє місце й продовжувати допомагати тим, хто захищає країну. 

Саме так з’явилася «Кава Мілітарі» — кав'ярня, яка стала не лише бізнесом, а й способом підтримки армії. У ній поєднуються сміливі ініціативи: книги українських військових, листівки з картинами про Азовсталь, кошти від яких йдуть на потреби армії, і навіть прапор ДНР, що лежить як килимок при вході, провокуючи неоднозначні реакції перехожих. 

Ігор вірить, що замість скарг на владу чи обставини, варто діяти. Курси підприємництва допомогли йому здобути знання, потрібні для успішного розвитку бізнесу, а бажання систематично підтримувати армію стало основою всього проєкту. 

Цей епізод — про те, як зусилля кожного наближають перемогу. Чи швидко закінчиться війна? Ігор відповідає чітко: усе залежить від нашої активної участі, волонтерства та допомоги армії. Але після перемоги важливо не забути уроки війни, адже ризик повторення завжди буде. 

Ця історія надихає діяти, вірити та шукати свої способи підтримати Україну.  

Слухайте, щоб дізнатися більше!