У 1933 році електрик Іван Табаченко працював на залізниці. Під час поїздки на один з об'єктів у Ніжині чоловік разом з іншими колегами стали свідками апокаліптичної картини: мати з двома дітьми без ознак життя, чиї тіла дзьобали ворони.

Родина стала одними з жертв Голодомору 32-33 років, який забрав більше п'яти мільйонів життів. Спогади Івана Табаченка стали одними зі свідчень злочину росіян, вчиненого на українських землях.