Жила-була у світі калюжа. Всі навколо любили її й звали ласкаво Калюжкою. Була вона дуже охайна і завжди стежила за собою. У воді нікому не відмовляла — хоч собаці бродячому напитись, хоч горобцям скупатися – завжди, будь ласка. Калюжа просила всіх птахів приносити їй камінчики й вистилала ними дно, щоб вода була чиста і прозора. Жаб вона від спеки рятувала, але оселятися не дозволяла — надто вже вони галасливі та неохайні. 

Жив у калюжі великий старий Жук-плавунець, якому вона дала притулок в посуху, — чистив дно і доглядав за порядком. Так і жила Калюжка, радіючи з сонечка, яке яскраво виблискувало на її поверхні...

У циклі казок про Калюжку — захоплюючи історії про пригоди живої калюжі: "Калюжка та Карасик", "Калюжка та Плюх", "Калюжка та Вітерець", "Лебедина Калюжка" та інші.