«Золотий вік Америки наступає прямо зараз!» Такою була перша фраза інавгураційної промови Дональда Трампа. Упродовж неї він пообіцяв оголосити національний надзвичайний стан на кордоні США та Мексики, збільшити видобуток нафти та газу, вийти з Паризької кліматичної угоди, повернути контроль над Панамським каналом, залишити тільки два гендери — чоловічий та жіночий, а американських астронавтів відправити на Марс. При цьому він жодного разу не згадав про Україну, а тільки пообіцяв припинити усі війни в світі. Згодом під час підписання низки указів в Овальному кабінеті, Дональд Трамп заявив, що президент України Володимир Зеленський готовий до домовленостей щодо припинення війни. Щодо Володимира Путіна, то 47-й президент США повідомив, що планує з ним зустрітися, це може відбутися досить швидко. Болгарський політичний аналітик та інтелектуал Іван Крастєв каже, що Трамп тут може потрапити у психологічну пастку. Він зустрічався з президентом РФ раніше і впевнений, що між ними є певні особисті відносини. Однак він може до кінця не розуміти, що Путін, якого він бачив раніше, і Путін після трьох років повномасштабної війни — це не одна і та ж людина. Крастєв впевнений, що одним з важелів тиску з боку Трампа на Москву будуть санкції, зокрема, щодо російської нафти. За оцінками політичного аналітика, легких перемовин з росіянами не буде. Однак Трамп також не робитиме всього, чого захоче Путін. Проблема в тому, що коли він зможе дистанціюватися від конфлікту, отримати тимчасове рішення, а потім залишити цю війну європейцям, у нього може виникнути спокуса зробити це. Це буде ризик як для України, так і для Європи», — говорить Крастєв.

Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Іваном Крастєвим про зміни Трампа та його страхи, що зараз може бути предметом переговорів щодо війни Росії в Україні, затиснуту між твітами Ілона Маска та кремлівською пропагандою Європу, амбіції Віктора Орбана як спецпосланця та демографію як фактор у війні.

"The golden age of America begins right now!" This was the opening line of Donald Trump’s inaugural speech. During the address, he promised to declare a national emergency at the U.S.-Mexico border, increase oil and gas production, withdraw from the Paris Climate Agreement, regain control over the Panama Canal, recognize only two genders — male and female — and send American astronauts to Mars. Notably, he did not mention Ukraine once, instead vowing to end all wars worldwide.

Later, while signing a series of executive orders in the

Krastev is confident that one of Trump’s levers of pressure

Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Ivan Krastev about Trump’s changes and fears, potential topics of negotiation regarding Russia’s war in Ukraine, a Europe caught between Elon Musk’s tweets and Kremlin propaganda, Viktor Orbán’s ambitions as a special envoy, and the role of demographics as a factor in the war.

Дональд Трамп, технології та радикальна невизначеність — взаємодія саме цих трьох факторів формуватиме події усього 2025 року. Такий прогноз зробив британський журнал The Economist у свому щорічному спецвипуску World Ahead,  в якому він публікує головні тенденції та сценарії у різних сферах на прийдешній рік.  Світу необхідно слідкувати саме за цими трьома силами, які визначатимуть найближче майбутнє, вважають аналітики.  Міністр закордонних справ України у 2014-2019 роках Павло Клімкін вважає, що слід відстежувати загальні настрої, які свідчать про те, що класичної демократії в політиці та бізнесі стає менше. Зокрема, Клімкін буде стежити за тим, що робить Трамп, чи Європа залишиться такою як є чи розвалиться на окремі шматки окремих країн та як діятиме Китай.

Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Павлом Клімкіним про Трампа, чому 2024-й став роком неповернення для Росії, роль Китаю,  про відносини України із Лукашенком та Орбаном та розуміння світом, що повернутися до попереднього статус-кво неможливо.

Двадцять чотири роки правління Башара Асада та понад півстоліття перебування при владі в Сирії його родини закінчилися за одинадцять днів. Те, що диктатура може зникнути стало зрозумілим наприкінці листопада. Відтоді тривали активні зіткнення між повстанцями, серед яких вирізняється ісламістська група «Хайят Тахрир аш-Шам», із сирійською армією. Вже 8 грудня опозиційні до уряду президента Башара Асада війська зайняли столицю Сирії Дамаск та заявили про повалення режиму диктатора. Сам президент із родиною втік із міста. Згодом стало відомо, що Росія надала йому політичний притулок. Після цього був призначений перехідний уряд на чолі із Мохаммедом аль-Баширом, якого пов’язують із лідером «Хайят Тахрир аш-Шам» Абу Мохаммедом аль-Джолані.

В ці дні дослідник Лондонської школи економіки та політичних наук Мазен Гаріба постійно був на зв’язку із своїми батьками, які живуть в Хомсі. Мазену довелося тікати з його рідного міста наприкінці 2011 році через загрозу переслідування. Групу активістів, з якими він працював, викрили, деяких з них затримали. Спочатку Гаріба переїхав до Лівану, потім його подорож продовжилася в Туреччині,  Європі, тепер він живе у Великій Британії. Зараз у нього з’явилася можливість побачити рідних та Хомс, де він не був вже тринадцять років. Сирійці розуміють, що майбутнє країни не буде райдужним. Але Гаріба сподівається, що вони більше не допустять до влади нового Башара Асада. Зміни в країні потребують багато часу. Падіння режиму Асада – це перший крок до демократизації, але не останній.

Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Мазеном Гарібою про те, що зараз відбувається в його рідному Хомсі та що він зробить після повернення туди, чи готовий «Хайят Тахрир аш-Шам»  ділитися владою, про зниклих безвісти та запит тисяч сирійських родин на справедливість.

Twenty-four years of Bashar al-Assad's rule and more than half a century of his family's power in Syria ended in eleven days. It became clear that the dictatorship might disappear in late November. Since then, active clashes between the rebels, including the Islamist group Hayat Tahrir al-Sham, and the Syrian army have continued. On December 8, troops opposed to the government of President Bashar al-Assad occupied the Syrian capital Damascus and announced the fall of the dictator's regime. The president himself and his family fled the city. Later it became known that Russia had granted him political asylum. After that, a transitional government was appointed, headed by Mohammed al-Bashir, who is associated with the leader of HTS, Abu Mohammed al-Jolani.

During these days, Mazen Gharibah, a researcher at the London School of Economics and Political Science, was in constant contact with his parents, who live in Homs. Mazen had to flee his hometown in late 2011 due to the threat of persecution. A group of activists he worked with were exposed and some of them were detained. At first, Gharibah moved to Lebanon, then his journey continued in Turkey, Europe, and now he lives in the UK. Now he has the opportunity to see his family and Homs, where he has not been for thirteen years. Syrians realize that the future of the country will not be rosy. But Gharibah hopes that they will not allow a new Basharal-Assad to come to power. Changes in the country will take a long time. The fall of the Assad regime is the first step towards democratization, but not the last one.

Journalist Angelina Kariakina talks to Mazen Gharibah about what is happening in his native Homs and what he will do when he returns there, whether HTS  is ready to share power, about the missing people and the demand for justice by thousands of Syrian families.

Американський журналіст Франклін Фоер роками слідкував за роботою демократів. У 2023 він видав книжку «Останній політик. Всередині Білого дому Джо Байдена та боротьба за майбутнє Америки». Автор описав внутрішню ситуацію перших двох років президентства Байдена.  Книжку рекомендували для тих, хто хоче зрозуміти 46-ого президента США та його дії. Франклін Фоер каже, що Джо Байден став дуже відірваним від решти світу. Останнім часом його оточувала лише його родина та найближчі радники, які сліпо вірили, що той може перемогти на виборах. Це і завадило вчасно зняти Байдену свою кандидатуру на президентський пост, щоб демократи мали більше часу на вибір іншого кандидата. Одним з останніх неоднозначних кроків Байдена, який може бути темною плямою всього його президентства, Фоер називає помилування Байденом свого сина Хантера. 

Однак в колі інтересів журналіста не тільки демократи. Він цікавиться представниками Кремнієвої долини, як вони мислять та яку загрозу може нести великий технологічний прорив. Фоер впевнений, що мільярдери з Кремнієвої долини зараз знаходяться довкола Трампа заради втілення власних мрій, знищення конкурентів та отримання фінансування на свої проєкти, приміром, на колонізацію Марса.

Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Франкліном Фоером про те, як переживають свою поразку демократи, якими будуть їхні кроки перед передачою влади республіканцям, про нинішню команду Трампа та диваків в його оточенні, на що готові йти міліярдери із Кремнієвої долини та паралелі між Маском та Ахметовим.

American journalist Franklin Foer has been following the work of the Democrats for years. In 2023, he published the book The Last Politician: Inside Joe Biden’s White House and the Struggle for America’s Future. The author delves into the internal dynamics of the first two years of Biden’s presidency. The book has been recommended to those who want to understand the 46th President of the United States and his actions.

Franklin Foer describes Joe Biden as increasingly isolated from the world. Recently, he has been surrounded only by his family and closest advisors, who blindly believe in his ability to win the elections. This, according to Foer, prevented Biden from stepping down as a presidential candidate in time, leaving the Democrats with little room to select an alternative candidate.  One of Biden’s most controversial moves, which could cast a shadow over his presidency, is the pardon of his son, Hunter Biden.

However, Foer’s interests extend beyond the Democrats. He is also intrigued by Silicon Valley leaders—how they think and the threats posed by technological breakthroughs. Foer argues that Silicon Valley billionaires are now rallying around Trump to fulfill their own ambitions, eliminate competitors, and secure funding for projects like Mars colonization.

Journalist Nataliya Gumenyuk talks with Franklin Foer about how the Democrats are grappling with their defeat, their strategies before handing over power to the Republicans, the current Trump team and the eccentric figures within his circle, the lengths Silicon Valley billionaires are willing to go to, and the parallels between Elon Musk and Rinat Akhmetov.

В жовтні 2024 року правозахисник та журналіст Максим Буткевич опинився на волі після обміну військовополоненими. В російському полоні він пробув понад два роки.  Ще до цього він багато років захищав права політв’язнів та боровся за їхнє звільнення. Тому зараз Буткевич жартує, що власний полон може розглядати як практичне заняття із захисту політв’язнів, щоб на собі відчути через що вони проходять. Росіяни керуються не логікою війни, а логікою работоргівців. Вони ставляться до полонених як до товару. Він каже, що в полоні для переважної більшості людей найважливіше завдання  —  зберегти своє фізичне та ментальне здоров’я. Своє майбутнє правозахисник пов’язує із діяльністю із звільнення якомога більшої кількості українських військовослужбовців та цивільних із місць ув’язнення.

Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Максимом Буткевичем про те, що він побачив в країні та українському суспільстві за понад два роки своєї відсутності, хто дав йому позивний «Мойсей», чи потрібно зберігати тишу, коли в полон потрапляє публічна особа та як слід готувати військових до можливого полону.

Мондлі Маханя є одним із провідних редакторів у Південній Африці. Він почав працювати журналістом у 1990 році. Тоді на свободу після майже 30 років ув’язнення вийшов Нельсон Мандела. В Південно-Африканській Республіці покінчили із режимом апартеїду і  в країні почалися демократичнні зміни.  Однак до 1994 року загроза громадянської війни в ПАР залишалася реальною. Частина людей відстоювала рівні права і свободи для темношкірого населення, інші хотіли у минуле із сегрегацією і домінуванням расистських поглядів, хтось взагалі мріяв про повернення зулуського королівства на ці території. Мондлі Маханя як репортер описував становлення демократичної Південної Африки. Він мав змогу близько бачити борців з апартеїдом, які були ідеалом для нього раніше. Однак з наближенням він зрозумів, що дехто з них не є вже такими чесними та порядними, як він про них думав. Попри чимало труднощів, поступок та довгих перемовин у 1994 році ПАР обрала першого темношкірого президента Нельсона Манделу. Свої зусилля насамперед новообраний очільник держави спрямував на формування єдиної нації з південноафриканців. Протягом наступних десятиліть Маханя став свідком і розквіту, і занепаду країни і знову її повернення до числа провідних держав Африки.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну він називає агресією і впевнений, що сучасна РФ є повною протилежністю демократичним цінностям ПАР. Найбільше його вразило серед воєнних злочинів росіян викрадення українських дітей. А його візит до Україну у 2023 році на батьківщині багато хто сприйняв неоднозначно і закликав журналіста поїхати до Москви і надати тій стороні також слово. 

Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Мондлі Маханею про його дитинство за часів апартеїду, чому південноафриканці ностальгують за СРСР та як російська пропаганда використовує це, як Україні розказувати свою історію Глобальному Півдню та як ставляться в ПАР до Ілона Маска, який є південноафриканцем за своїм походженням.

Mondli Makhanya is one of South Africa's leading editors. He began his career as a journalist in 1990, the year Nelson Mandela was released from prison after nearly 30 years of incarceration. This marked the end of apartheid in South Africa and the beginning of democratic changes in the country. However, until 1994, the threat of civil war in South Africa remained very real. Some people fought for equal rights and freedoms for the Black population, others clung to segregation and the dominance of racist ideologies, and some even dreamed of restoring the Zulu kingdom in these territories.

As a reporter, Mondli Makhanya documented the emergence of democratic South Africa. He had the opportunity to closely observe anti-apartheid activists who had once been his idols. However, up close, he realized that some of them were not as honest and virtuous as he had believed. Despite many challenges, compromises, and lengthy negotiations, South Africa elected its first Black president, Nelson Mandela, in 1994. Mandela focused his efforts on forging a unified nation from the diverse South African populace.

Over the following decades, Makhanya witnessed both the country's prosperity and its decline, as well as its return to prominence among Africa's leading nations. He describes Russia’s full-scale invasion of Ukraine as aggression and is convinced that modern Russia is the complete antithesis of South Africa’s democratic values. Among the Russian war crimes, the abduction of Ukrainian children shocked him the most. His 2023 visit to Ukraine was met with mixed reactions back home, with some urging the journalist to visit Moscow and give the other side a platform as well.

Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Mondli Makhanya about his childhood during apartheid, why South Africans feel nostalgic about the Soviet Union and how Russian propaganda exploits this, how Ukraine can share its story with the Global South, and how South Africans view Elon Musk, who is of South African origin.