Крим.Реалії ТБ

Росія скористалася «режимом тиші» під час гуманітарної місії в Олешках і завела велику кількість особового складу: за даними 34-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ, йдеться про більш ніж тисячу російських військових, які зараз готуються до штурмових дій.

30-го жовтня почалась гуманітарна місія з повернення жителів окупованих Олешок, що на Херсонщині, на підконтрольну Україні територію. Відомо, що на час місії Україна та Росія домовились про перемир’я на території всієї Херсонської області. Напередодні американський Фокс Ньюз повідомляв, що людей з Олешок повезуть в окупований Крим, далі Анапу, Гомель і потім на підконтрольну Україні територію. За інформацією волонтерів в Олешках залишалось до 2 000 людей до початку гуманітарної місії.

Як люди пішки виходять з Олешок і що розповідають про голод та блокаду міста.Щоб врятуватися олешківці пішки долають 25 кілометрів замінованого шляху, ризикуючи в будь-який момент потрапити під атаку дронів. Такий же шлях подолав і Віталій. Чоловік вивів родину до Раденська за 5 годин, двічі їхню групу зупиняли БпЛА. Зі слів олешківців, вони покидають місто через голод, свавілля російських військових, відсутність базових умов для існування та зиму, що насувається. Взимку 2025–2026 років волонтери вже фіксували загибель олешківців від голоду та холоду. Цієї осені людям знову критично не вистачає продуктів, адже востаннє харчі в заміновані Олешки завозили ще 26 травня. В місті не працює морг, люди масово підриваються на мінах. Окупаційна влада забороняє ховати чи вивозити до Скадовська тіла загиблих внаслідок мінно-вибухових травм. Таким чином журналісти, які транслюють російську пропаганду, розповідають, що олешківців вбивають ЗСУ.

АВТОРИ: Дмитро Євчин, Микита Ісайко, Роман Губенко

Психологічна обстановка в Криму стає дедалі напруженішою – про це в соцмережах пишуть жителі Кримського півострова. Вони публікують відео, в яких розповідають, що відчувають тривогу, що психіка не витримує вибухів та соціальних труднощів.

Вересень-жовтень 2003 року – конфлікт навколо острова Тузла. Росія відкрито зазіхає на територіальну цілісність України. Москва не визнає Тузлу островом, наполягаючи, що це коса, а Україні у 1954 році була передана лише континентальна частина Криму. В Росії і раніше заявляли про те, що Тузлу треба повернути під юрисдикцію РФ. Греблю будують швидкими темпами – 150 метрів за добу. Київ заявляє, що Росія порушує норми міжнародного права та українсько-російські двосторонні угоди. Україна також висловлює рішучий протест, перекидає на Тузлу додаткові підрозділи прикордонників, спецпідрозділи, кораблі та засоби берегової оборони. Президент Леонід Кучма перериває візит до Латинської Америки і прибуває на острів Тузла. Українські прикордонники заявляли, що готові відкрити вогонь по порушниках кордону. Після розмови телефоном Кучми і Путіна будівництво греблі росіяни зупиняють. У Керчі відбувається їхня зустріч, 2 грудня 2003 року президенти підписують угоду про спільне користування Азовським морем і Керченською протокою. У березні 2014 року Росія незаконно анексує Кримський півострів, у тому числі і Тузлу.

Катування, «Топори», без води та світла: що відомо про життя в Бердянську в окупації. Бердянців в окупації переслідують за будь-який зв’язок з Україною. Серед вулиці у них перевіряють телефони, а затримати можуть за встановлений VPN, український застосунок у мобільному, телеграм-канал українською мовою або ж за український контент в YouTube. За таке можна опинитися в бердянській колонії № 77, яку ще називають «Топори». Зі слів бердянців, ув'язнених там катують струмом, відрізають їм пальці та ґвалтують. Скільки людей загинуло в застінках, невідомо. Окупаційна влада використовує виправну установу як катівню. Приміром, голова Бердянської райради, а нині військовослужбовець ЗСУ Віктор Дудукалов називає колонію «класичним концтабором» часів Другої світової війни. На додачу, бердянці виживають у місті в умовах постійних перебоїв з водою та відсутності електропостачання, в Бердянську не працює морг. Невідомо, чи за таких комунальних проблем буде опалення взимку і чи зможуть продовжити навчання школярі та студенти.

В українській колонії редакція Крим.Реалії поспілкувалася з жінками, засудженими до 5 років позбавлення волі за виправдання війни Росії проти України.

«Я йшов ва-банк, будь що буде». Історія кримчанина Миколи Хавхуна, який на  власний страх і ризик наважився в 2016 році після окупації Криму вивозити свою яхту.

Три роки тому Афанасіївка на Миколаївщині стала островом. Після підриву дамби Каховської ГЕС велика вода спочатку пройшла повз село, але пізніше повернулася. Приплив Дніпра Інгулець наповнив озера, що оточують Афанасіївку, та відрізав населений пункт від решти області. У воді опинилося 75 будинків, жертв вдалося уникнути.

Все літо Крим прожив в стані енергетичної та паливної кризи. Кримчани почали масово скаржитись в соцмережах на побутові проблеми, туроператори та інші бізнесмени просять допомоги. Курортний сезон зірваний, за даними туроператорів Росії, Кримський півострів втратив дві третини туристів. Відпочивальники масово скасовували свої бронювання. ТІ, хто ризикнув відпочити у Криму – везли із собою каністри з паливом. Редакція Крим.Реалії зібрала відео користувачів з Криму, які знімають себе в укриттях на пляжах під час роботи ППО, знімають атаки морських безпілотників ЗСУ, а також скаржаться на високі ціни на продукти. Деякі користувачі соцмереж з Криму зізнаються, що стримуються від жорсткіших коментарів щодо війни. Експерти відмічають, що записувати негативні звернення подекуди небезпечно: до деяких незадоволених через їх відеозаписи приходять представники ФСБ.

На Кінбурні дислокується 2,5 тисячі особового складу російської армії – інформують українські військові. Вони ховаються переважно в лісах та будують укриття в зруйнованих цивільних будинках, також маскуються під місцевих. ЗСУ вдалося відтіснити противника, перебити логістику, постачання та знищити всю артилерію на косі. Як каже командир підрозділу розвідки ЗСУ супротивника на цій ділянці вони «знищують турботемпами». Тож узбережжя Миколаївщини армія РФ обстрілює з далекобійної артилерії та дронів. Від щоденних обстрілів потерпають усі населені пункти Очаківського району, зокрема, і місто Очаків. Мета російських військових – просунутись вглиб та взяти під контроль логістичну трасу Одеса-Миколаїв. Завдання ЗСУ – вибити армію РФ з цієї ділянки. Чому російські солдати не хочуть заходити на Кінбурнську косу? Чим живе колись курортне місто Очаків? Дивіться в репортажі з прифронтового узбережжя Миколаївщини