Відкриваємо новий сезон #лагіднаукраїнізація з Ольгою Мухою розмовою з Мирославом Мариновичем – видатним українцем. 

За плечима Мирослава Франковича багатий та дорогоцінний досвід – заснування Української Гельсінської групи в 1976 році, тривале політичне ув'язнення радянський режимом, заснування амністійного руху в Україні та тепер, проректорство Українського Католицького Університету у Львові. 

Небагато є людей із таким болісним запліччям та водночас із повною відсутністю внутрішньої гіркоти, ба навпаки – теплом, спокійним смиренням, що не переймається "буттям проти течії", бо саме ним і є. Проти течії, але у відповідності до цінностей, завжди. 

“Львів’янин це той, хто може себе реалізувати тут, тому я таки львів’янка. Вклад мій в місто і міста в мене буде зі мною навіки.”

В другому сезоні #лагіднаукраїнізація ми запрошували переважно львів’ян, але наше місто важко уявити теж і без тих, хто сюди приїхав з інших країв.

Сьогодні з нами Ольга Гончар - директорка меморіального музею “Територія Терору”, яка хоч і “понаїхала”, але робить безліч яскравих та успішних проєктів в сфері культурного та соціального життя Львова.

Дві Ольги говорять про “культурний код львівськості”, про традиції та особливості міста, наприклад про “місто, де треба завоювати свою професійну репутацію”, звісно ж, про культурний менеджмент у Львові і музей “Територія Терору” як його частину, та, загалом, про львівські досвіди, де одна - галичанка, а друга - киянка.

Ольга Гончар - написала пост на фб, з якого народилася неймовірна ініціатива - Музейний Кризовий Центр. За час діяльності швидка музейна допомога підтримала понад 600 музейників із 10 регіонів на суму 1 млн 300 тис грн., здебільшого із Луганської, Донецької та Запорізької областей. При цьому Музей, який очолює Ольга, не зупинявся ні на день.

#radio_kozachok #радіо_козачок #radiokozachok #нашізакордоном #nashizakordonom #українціванглії #uaclviv #uac_lviv #podcast #culture #howtobeukrainian #radio_kozachok #радіо_козачок #radiokozachok #нашізакордоном #nashizakordonom #українціванглії #uaclviv #uac_lviv #podcast #culture #howtobeukrainian #diasporadiaspora

Істерична особистість – не в плані істеричка, а в плані демонстративності.

Мей Лі – україномовна блогерка, стендаперка та «фотографка людей»

Розмова про блогерство, стендап та фотографію.

Для Мей Лі Львів – це дім. І улюблене місце на землі.

В подкасті – про Львів та про його гумор, про скандали та внутрішню кухню міста. Ну і звісно, про галичанство. До слова, жартуємо не так багато, але багато говоримо про те, чому сміятись – корисно та природньо. Зрештою, як висновок, можна сказати що Мей Лі і Ольга Муха, коли зберуться разом, то нароблять такої #лагідноїукраїнізації, а потім це все ще й назнимкують.

Мей Лі - саме та людина, від якої наче “не чекав би”, але ж чекаєш! Вона не припиняє реготати, а поміж тим із своїми подругами Катею і Анею лише за травень закрили зборів на понад 35 млн гривен, за які на фронт полетіло 2000+ одиниць польової медицини, 1000+ військової амуніції, 500 аптечок IFAK, 30 тепловізорів, 7 машин швидкої допомоги і 4 автівки для військових і ще багато усілякого. Хоча здається, Мей Лі найкраще уміє реготати. Не без того. 

Ми дуже різні, займаємось різним, але основа - цінності…

Сьогодні говоримо з ресторатором Юрком Назаруком. Юрко закінчив університет за спеціальністю “міжнародні відносини” і, за його власними словами, найкращим варіантом було б звалити кудись зі Львова, в Київ, Лондон чи Нью-Йорк. Але Юкро зовсім не хотів нікуди їхати, тому і заснував тут власний бізнес.

Тепер Холдинг Емоцій “!Fest” - найбільша ресторанна компанія України, налічує 19 ресторанів та понад 20 суміжних проєктів. Але головне для засновників не цифри, а цінності, які ресторани та проєкти сповідують. Можливо тому львів’яни як ходили в Криївку 15 років назад, так і ходять досі.

Про ресторації та те, як, вони розвиваються у такому стрімкому світі, про розвиток українського бізнесу за кордоном, про те, чому нам дуже потрібен ресторан на Сихові - у #лагіднаукраїнізація з Ольгою Мухою.

Юрко Назарук - людина високих польотів. Із своєю Авіацією Галичини і не тільки збирає на літачок для українського війська - уявіть собі - меморандум із керівником Укроборонпрому про спільні наміри купити бойовий літак. Долучився до створення Ukraine Media Center, що допомагає іноземним журналістам, які тисячами приїздять в Україну для донесення до своїх аудиторій інформації про війну. За перші місяці війни через Медіацентр пройшло понад 2 тис журналістів із понад 70 країн світу.  А ще - не зупиняється створювати нові пива і футболки, за кошти з яких на передову їдуть нові й нові девайси для наших захисників.

#tobeukrainian

Мені галицьке сумління не дозволяє нічого не робити…   

Сьогоднішня наша героїня – хранительниця Галичини у її рецептах, відома дослідниця та майстриня кулінарних див – Пані Стефа.   

Пані Стефа знає рецепти галицької, і не тільки, кухні, про які тааак смачно говорить у подкасті, що у нас потекла слина. Чого вартує лишень розповідь про “унагі” борщу та довгі розмови про вареники…  

Ось тут вже справді, додаємо “на око” щирої любові до рідного краю, спраглої дослідницької цікавості та прикрашаємо креативністю до смаку, і ось – рецепт ідеальної #лагідноїукраїнізації готовий!   

Зараз Пані Стефа розігрує ожинівку аби купити біноклі на передову разом із волонтерами ініціативи “Львівський Лицар”, що зосередили свою увагу на допомозі українським вояками оптичним приладдям і технікою. Але не зупиняється у своїй дослідницько-гастрономічній діяльності.

Завжди суспільство вперед веде 15-20% вар’ятів, хороших людей. 

Гість другого епізоду подкасту - Ігор Лильо, для якого Львів - це “місто, де він просто народився”. Але, попри це, Ігор Лильо відомий львівський історик та екскурсовод, журналіст та радіоведучий.   В подкасті говоримо про те, чому Ігор, серед усіх чисельних міст, які він відвідав, обирає залишатись у Львові, та взагалі багато говоримо про міста та їх атмосферу, історію, мову. Але більше, звісно, про Львів, який Ігорю дуже нагадує італійські міста. Та й не дивно, адже це місто будували саме італійці (центральну його частину), тож там однозначно присутні такі північні настрої.   Ми записали цей випуск подкасту за тиждень до того, як відбулось повномасштабне вторгнення росії в Україну та дуже вчасно встигли проговорити, чому Україна не росія та про відповідальність перед собою та своєю країною. Його особистий герой на той момент - міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, який 31 грудня затвітив “Україна вже майже вісім років захищається від російської агресії, що триває. Попри те, що не є членом НАТО. Ми здатні захищатися. Якщо Захід похитнеться та обере умиротворення, ми все одно будемо захищати себе, своє право на існування і власне майбутнє.”   Зараз Ігор долучається до творення благодійного історично-гастрономічного лекторію, який збирає кошти на ЗСУ та успішно відправляє на фронт тепловізори.   Але й не припиняє те, що робить найкраще - думає, знає та вчить нас розуміти Львів глибше й знати краще.

Соломія – відома львівська співачка, мисткиня, менеджерка, мама. За її плечима безліч культурних проєктів у Львові та поза його межами, вона втілила унікальні “Колискові для Олекси” – проєкт-код матері та тата до дитини, що сприяє тому, аби діти не боялись. Вона, зрештою, видатна львів’янка, донька поета Грицька Чубая. Соломія завжди діє через любов і підтримку і в своїх проєктах доводить це знову і знову. Ось і зараз вона нині відправляє на передову машини та тепловізори, а ще - продовжує робити те, що уміє найкраще - творити і любити.

Закриваємо наш перший сезон #лагіднаукраїнізація в Європі, а саме, в Португалії.

Португалія – країна якісного життя, з хорошою їжею та крихіткою фаталізму;) Традиційні співи Португалії – фадо (fado) – визнані нематеріальною спадщиною ЮНЕСКО.

А ще! Саме від португальців британці перейняли традицію пиття чаю. Правда, тоді пили без молока, але ж чай то є чай ;)

“Чому коли ти Українець, це ніколи не перестає бути важливим?!”, – говорить Василь "Жуйборода" Бочко, українець у Португалії (а тепер у Лондоні). Василь, як і 100% наших співрозмовників, вважає своїм улюбленим святом Різдво, улюбленим містом – Лісабон, і ніколи б не відмовився від картоплі ☺️.

Ми поговорили з Василем про його подорожі та сферу діяльності, про особливості життя українців в Португалії та у Великій Британії (спойлер – ми однаково сильно любимо Батьківщину ;)), про мову, популяризацію культури та навіть про “українську меншовартість” та те, як нам це враження меншовартості подолати (насправді, це легко).

Беремо українця і поміщаємо його у…. Грузію!

Ми називаємо її Грузією, а місцеві жителі – Сакартвело.

Грузія – країна, відома своєю кухнею (одні хінкалі чого вартують!), гостинністю, та, звісно ж, танцями та співами. Грузинські співи навіть в космос відправили 😱.

Грузинська мова – унікальна, у ній свій унікальний алфавіт. Є слово з 14 приголосних літер, а ще тут немає великих літер та родів. Тому слухайте уважно, аби зрозуміти, про що з вами говорить цей або ця харизматичний/на людина 😏

І тут, у місті Тбілісі, живе Теона Кахіані – автохтонна діаспорянка, що відмінно говорить українською, ходила в українсько-грузинську школу та була учасницею чисельних культурологічних та інших конкурсів та вміє правильно обирати продукти.

У подкасті Теона розповість про те, якою є грузинська культура і як її матері вдалось виховати Теону справжньою українкою, про свою діяльність в українському громадському житті, про любов до всієї України та про те, звідки в неї така підозріло розкішна українська вимова.

Всього 50 років тому на місці цієї країни було селище рибалок, а сьогодні ця країна - одна з найбагатших в світі. Це – Об’єднані Арабські Емірати і тут #лагіднуукраїнізацію проводить Євгеній Семенов!

Євген - активний громадський діяч, що організовує різноманітні свята та культурні заходи та навіть спільні футбольні перегляди. А для того, аби дізнатись про те, що відбувається у середовищі Еміратів, радимо стежити за ним у соцмережах!)

На думку нашого сьогоднішнього героя Арабські Емірати – це не тільки про Дубай, нафту та багатство, але про культуру країни. Ба більше, Євгена можна сміливо назвати культурним амбасадором країни, тож він у цьому компетентний ;)

Перш за все, говорить Євген, Емірати за ті роки, коли він тут живе, неабияк розвинулись у сторону глобалізації. Тут діють правила Шаріату, водночас зараз вони починають послаблюватись. Це, напевне, і добре, і погано водночас – країна стає ніби-то більш дружньою до західної культури, але її особливість втрачається…

Про те, які ще особливості є у Еміратах і як з ними співіснують (а можливо, ні?) українці, слухаймо у #лагіднаукраїнізація з Ольгою Мухою та Євгеном Семеновим.