Час повернути в українську мову ще одне автентичне слово. Сьогодні поговоримо про кулінАрію і все довкола неї.

Радянська влада за десятиліття панування добряче понищила українську автентичну кухню і нав'язала нам геть інше. Вінегрет, оселедець під шубою, олів'є - це все радянщина, пропагована тодішнім кінематографом, як еталонна кухня. Були, звичайно, ще і рябчики та ікра заморська, баклажанна. Звучить, як знущання, а саме так і жилося в країні рад.

До речі, про ікру, але не кабачкову чи баклажанну. Це слово було на устах українців, на відміну від делікатесу, який ним називали. Люди так звикли до нього, що забули своє. А проте є автентичне слово, про яке сьогодні багато хто і не знає, – кав'яр. Саме так українською називається ікра.

Ось вам на підтвердження уривок із "Енеїди" Котляревського, де згадується слово "кав'яр".

"І зараз попросив до столу Латин Енеєвих бояр, пили горілку до ізволу і їли бублики, кав'яр". То ж запам’ятайте і використовуйте, хай у вашому словниковому запасі буде на одне українське слово більше.

А ось ще пригоршня давніх назв страв українською. Є в нашій кухні така страва як катАнка – це українська альтернатива кускусу. ШпУндра - смажена свинина, яку тушкують з буряком у буряковому квасі.

ЛемІшка – страва з густо запареного борошна. А шУлики – це коржики з прісного тіста, политі медом з розтертим маком.

МандрикИ – це сирні пляцки. А настоянка з груш називаєють дУлівкою.

І насамкінець про "бутерброд". Це запозичене слово з німецької мови. А мовознавець Олександр Авраменко вирішив повернути до життя забутий відповідник слову "бутерброд". Його можна замінити словом "накладанець".

То ж смачного тим, хто їсть, а кому тільки нагнали апетиту – вдалого вибору страви.