Чи знаєте ви, що таке «калька»? Моя бабуся була агрономом у величезному колгоспі. У дитинстві я шалено любила бувати з нею в конторі, там у мене була незабутня розвага: колега бабусі, бухгалтер, давав мені копірку і кальку – два різновиди спеціального паперу для отримання копій, і я малювала та копіювала свої шедеври. Ці копії мала вся родина. Я рано зрозуміла, що можна не докладати багато зусиль, а просто використовувати один малюнок і зробити щасливими усіх пакетом.

То ж сьогодні говоримо про калькування, яке є одним зі шляхів поповнення словникового складу мови та одним із видів іншомовних запозичень. Це копіювання іншомовного слова за допомогою власне українських слів. Цим кальки і відрізняються від запозичень, які є словами, що увійшли до мови повністю (тобто й значення, й звукове вираження слова, передане на письмі літерами відповідної мови).

Калька (фр. calque — копія), або калькування — вид мовного запозичення, утворення нового фразеологізму, слова або нового значення слова через буквальний переклад відповідного іншомовного елемента.

На жаль, в українській мові надто багато кальок, і з ними слід боротися, особливо, якщо мовець хоче розмовляти вишуканою літературною мовою, а не суржиком.

Приклад: Складноскорочене слово лікнеп (ліквідація неписьменності) утворене калькою відповідного вислову лікбез (ліквідація безграмотності). Тобто в радянські часи просто переклали з російської і зробили кальку. Або ж: «Я рахую» - це скалькований переклад з російської «я считаю». Правильно ж буде: - « я вважаю». А рахувати можна гроші, наприклад.

Зверніть увагу! В українській мові існує певна кількість кальок і з польської мови: надихати, підручник, посідати, часопис (пол. natchnąć, podręcznik, posiadać, czasopismo). І це – нормально, що такі слова з’являються і посідають своє місце в мові. Проте, маємо пильнувати, щоб вони не витісняли питомі слова, тобто рідні українські.

А на цьому сьогодні все. Будьте мудрі і сміливі, і за нами – перемога.