Звідки беруться слова? Їх вигадують люди! А потім інші люди використовують їх у своєму мовленні, а ще інші – укладають із ними словники, і з часом ми навіть не уявляємо, з чиїх уст те чи інше слово злетіло вперше. То ж сьогодні пропоную вам Шевченкові неологізми. Ви здивуєтеся, адже саме він запровадив у широкий вжиток слова, які сьогодні є невіддільною частиною української літературної спадщини і нашої живої мови.

Отож, ось вони: високочолий; вогняний; мордуватися; почимчикувати; фортеця; передмова; післямова; крутоберегий; ясноокий; хитрошитий.

То як, знали, що це – вигадані Кобзарем слова? Що цікаво, окремі слова, які придумав він же, не прижилися у мові. Наприклад:

недвига – інертна людина; одина – самотність; зрище – публічний огляд, сором.

А ще у поезії Шевченка можна знайти чимало цікавих слів, які донедавна вважалися застарілими або ж є діалектними, а в останні роки почали активно з’являтися у живому мовленні.

Ось окремі з них: ненька – мати; шкандибати – кульгати; либонь – мабуть; вештатися – блукати, бродити; зараннє – рано-вранці; вичуняти – одужати;

лиштва – вишивка у вигляді прямої гладі; ледащо – ледар; цуратися – уникати.

Тож не цурайтеся давніх та цікавих українських слів, а вживайте їх частіше та популяризуйте!