Музика розкаже

Цей останній епізод подкасту «Музика розкаже» про горюнів. Є багато суперечок про походження горюнів. Одні сходяться на тому, що горюни — це російський субетнос, хтось каже, що це автохтонне населення ще з домонгольських часів, хтось наполягає на тяглості з білоруським етносом через значну кількість білоруських слів у горюнській говірці. У будь-якому разі горюни і їхня музика — дуже цікаве явище.

Закарпаття славиться своєю мультиетнічністю. Один із помітних етносів у музичному світі Закарпаття — це румуни. Вони населяють Мараморощину, де живуть вже більше 600 років. Тут і досі можна почути і побачити румунську мову. Окрім мови також збереглася і музика. Хоча музикантів, що пам'ятають і грають давню румунську музику мало. Один з таких є скрипаль із Солотвина, який зветься Іван Шімон. Він разом з синами Іваном та Юрієм продовжує музичну традицію. Іван грає на зонґорі, а Юрій — на «добі» або ж барабані. Всього три інструменти, однак кожен з них має свою особливість. Дізнавайтеся більше про ці інструменти та їх звучання вже у цьому епізоді.

Роми живуть в Україні вже більше 500 років. За цей час у різних ромських груп сформувалися свої діалекти та музичні традиції. Зараз ромська музика, так само як багато інших етнічних музичних традицій, обросла міфами і стереотипами. Більшість пісень, що відомі як «циганський романс» і які досі можна почути в Україні від ромів, є витвором російської салонної культури. А де шукати справжню ромську музику або принаймні музику, що не піддалася впливу з півночі? Разом з Валерієм Сухомлиновим намагаємося віднайти традиційну ромську музику в Україні.

У цьому епізоді також використані записи з кінофільмів:

Євреї живуть на українських землях вже дуже багато століть. За цей час утворилася самобутня культура зі своїми музичними традиціями та мовою їдиш. Однак ХХ століття з війнами та голокостом майже повністю винищило єврейський світ разом з його носіями. Більшість тих, хто вижив - поступово мігрували. Тож недивно, що зараз в Україні єврейську традиційну музику можна почути переважно на святкування Рош га-Шана в Умані, а також у інших невеликих містечках, куди з’їжджаються хасиди з усього світу. Попри це, багато єврейської музики лишилося в архівах – звідти і можемо почути єврейську традиційну музику з України.

Поряд з болгарами та гагаузами, на півдні Одеської області, проживають також албанці. Їхні предки заснували там лише одне село, але вже більше двох століть там живуть, і розмовляють албанською. Це село Каракурт у Болградьскому району. Цей заключний епізод про музику Південної Бессарабії записаний під час святкування 210 річниці цього села. Там можна було почути різну музику: болгарську, молдавську, гагаузькі і албанську. Однак останньої збереглося небагато — албанські музиканти грають музику сусідів. Пояснити цьому причину важко: можливо, музикантів було не надто багато, щоби зберегти репертуар, можливо, перипетії ХХ століття по-троху зітерли музику предків. Однак це явище вартує уваги, адже албанці грають музику по-своєму. І в цьому інтерес.

Слухайте епізоди про музику болгар та гагаузів. І шукайте схоже або навпаки.

Гагаузи — це тюркомовний і одночасно православний етнос. Існує безліч теорії щодо походження гагаузів, однак відомо напевно, що вони оселилися на території Південної Бессарабії близько 200 років тому. Так само, як і болгари, шукаючи кращих умов, вони тікали з болгарських земель, перепливали Дунай і починали нове життя. Разом з гагаузькою мовою вони приносили також музичні традиції: пісні, танці та інструменти. Давні духові та струнні інструменти вже відходять — їх замінили гармошки віденського строю разом із барабаном з тарілкою. Віденський стрій особливий своєю складністю: одна клавіша при стисканні і розтисканні міху дає різні ноти. На такому інструменті грає Борис Арабаджі — директор будинку культури у селі Виноградівка. Він пам'єтає ще багато старовинних гагаузьких мелодій. Музикант старшого покоління Пантелей Гайдаржи, якому вже за 80, ще грає на традиційних духових, які він робив у молодості з очерету а пізніше — з металевих трубок.

Болгари почали заселяти землі Південної Бесарабії (тепер це південь Одеської області), наприкінці 18-го, першій половині 19 століть. В ході російсько-турецьких воєн, території Османської імперії переходили до Російської імперії, де переселенцями давали наділи землі та пільги. Так утворилося містечко Болград, села Кубей, Чийшия та інші, де і досі живе багато болгар. Там можна почути локальний варіант болгарської мови, пісні, а також інструментальну музику, яку виконують на старовинних інструментах.

Кримськотатарська музика має велику історію та різні жанри. До початку ХХ століття кримські татари грали на сазі, багламі, даулі, дайре, сантурі, зурнах та інших інструментах. А вже більше 100 років цю музику почали все більше і більше виконувати на західноєвропейських інструментах: скрипці, акардеоні та кларнеті. Навіть тепер у Києві, після анексії Криму, в ресторані Мусафір збираються музиканти і грають "Аграву" та "Хайтарму", а також інші кримськотатарські мелодії на цих інструментах.

Цей епізод присвячений музиці греків Надазов'я.

Фрейлекс, хора і хайтарма — можливо, ви чуєте ці екзотичні слова вперше. Це назви танців різних народів, які століттями живуть поруч із українцями та зберегли свої музичні традиції.

Про що співають греки Надазовя? На яких музичних інструментах грають болгари Бессарабії? Чому в українській музиці ми можемо почути єврейські мотиви?

Проект реалізується за підтримки Українського культурного фонду