Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-nestrashno

давав собі слово, не бути слабким

напевне ціна така — гріш йому

губив помилково, щоб стати ніким

свою голову. міг би по-іншому

але так не складається

думав сильний, а сльози такі, як у всіх

робиш крок і кільце замикається

зараз плач, а спочатку був сміх

всесвіт тепер поглинає

енергію мною випиту

ніякого пекла і раю

квіти у кращому випадку

хочеться тихо щоб

без метушні і без зайвого кіпішу

він мовчазний прийшов

скинув свій капюшон…так і що?

це тобі не дісі і не марвел

ніхто не повертається потім вже

спокій буде вічно примарним

допоки його нема, зафіксовані у туше

душу в матерію, з ніг і на голову

з голови і на спину

в мене є два шляхи, як у кожного:

на Голгофу, чи гільйотину

миті зникають,

новими заміщене листя у дерева

це далеко до краю, в нікуди питаю

чи близько від берега?

нізвідки лунає ніщо і нічого нового

як було, стабільно все

чому, не питаю у нього більше

минуле цей біль несе

більше не страшно, най падає сніг на мокрі крила

інше не важно, немає вже сили, яка б зігріла

я не боюсь тепер, ліворуч від мене випита пляшка

хочу повірити в те, що більше не страшно, але важко

доля малює для нас кути

мапа поділена в лоскути

визначив чітко я свій мотив

ліпше згоріти, ніж згаснути