Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-neurosis

виходжу на двір, як переляканий пес

прямую до аптеки дворами, і в зоомагазин

ну його, якщо чесно, нахуй, цей постійний стрес

вєлік, або пішки, було б куди залити бензин

прикидую, що до чого. на бога надії нема

бо такий він тепер — не дуже чуйний до смертних

коли на дворі тривога, похуй. а може дарма?

в мене два стани — сплю і пишу. я дискретний

шифруватись, тіхаритись, никатись, такі задачі

шукаю підказки і знаки, не спішу нікуди

список справ забитий плотно, і я не ледачий

єслі кирилицею набрати "self", буде "іуда"

слідаки розшукують когось, стукають в хату

нікого немає. давно галяк що сказати

винести сміття, під одіялом осінньої ночі

що ще можна від життя хотіти? от я і не хочу

чекаю понеділка так, ніби щось поміняється

насправді — стандартно, хіба ціни на яйця

дзвінок. як там, тримаєшся? ну тримайся.

сусіди втіхаря покрутять коло скроні пальцем

тулю повільно, заледве сунуся

по району, по темному, собі сам

трохи далі від світла, ховаю стан

тут навряд чи подіє пірацетам

особистий гємор, локальні вафлі

чужа нудота, загальний піздос

довга зима двадцять п'ятого, на тобі

шостий і сьомий — циклічний невроз

Можна почати, що я надто довго мовчав.

Але від цього хіба що стала жовтіша моя моча.

Я дістаю палець з своєї кишені.

Тисну до скроні, щоб показати, як і всі навіжені.

І я в цій когорті не важу ні граму,

не вивожу правди. Ось тобі реп від мігранта.

Злий, розчарований, слабкий, як сухе лист в листопаді.

О, зараз би через сухий та й на паті.

Просто посидіти на набережні і втикати,

як сонце за обрі ховає мої мрії і враження.

Привести себе до тями водою із річки.

Те, що я бачу навколо, це моїх думок відображення.

Я змінюю думку, світ змінює форму.

Я не жертва обставини, я нове створюю.

Негатив не має мети.

Він множить себе, якщо в нього віриш ти.

Легко говорити про позитивне мислення,

коли небезпека до тебе нічого не здійснює.

В такому випадку, як досягнути гармонії?

Як бути вдячним і не бути потворою.