Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-ok

звучить важко. так, ніби за упокій

знеси башню, тільки заглуши думки

життя — фарш, то розумієш за роки бо

один стрибок, позаду море помилок

ок, важко. так, ніби за упокій

знеси башню, тільки заглуши думки

життя — фарш, то розумієш за роки бо

один стрибок, позаду море помилок

прийми справжність, як ніколи не приймав ще

на жаль, ціну розумієш, та тільки впавши

раз і ти встав, ще раз і розпався

заземлення попереду, тим часом тільки хрест папський

перегони з перепонами, все інше — заборонено

закладено глибоко в голову переповнену

переконаний, що далі дике поле знов

коли ти сам собі храм і ніхто не передзвонює

буквально вчора було В.У.З.В. по тєлєку, школа

за мить — сивина, склейка і в землі похований

а де решта-то? прожив, все ж таки

як під арештом. тримай решту на білі мешти

добиваємо до талого, прокачуємо з малого

всі скіли і навички, зі слиною на наволочки

осідає в голові дещо, зникає, як дим, те що

не прокатило, святий отче, беріть кадило в діло

звучить важко. так, ніби за упокій

знеси башню, тільки заглуши думки

життя — фарш, то розумієш за роки бо

один стрибок, позаду море помилок

ок, важко. так, ніби за упокій

знеси башню, тільки заглуши думки

життя — фарш, то розумієш за роки бо

один стрибок, позаду море помилок

от і все, власне що. до фінішу прийшов

шлях був довгим, тернистим. отримав казна-шо

ті синці на психіці ще довго нагадуватимуть

дивись, не забудь. а вапщє — в добру путь

відчепись ти уже від себе, братан

скільки там того життя, щоб накопичувати хлам

а потім — бам! і тебе нема, все на смітнику

якесь інше життя вже починає фазу відліку

змінюється парадигма і це не дивно

коли застигну, мій час плине, а хто винен?

руки внизу, а так ніби на потилиці

лицем коло розстрільної стіни, паду без милиць і

сам себе розважу, я сам без екіпажу

продовжується пряжа, в фіналі тільки сажа ей

ти чуєш? записуй в книгу красивих метафор

сигналізую, підіймаючи “фокстрот” прапор

звучить важко. так, ніби за упокій

знеси башню, тільки заглуши думки

життя — фарш, то розумієш за роки бо

один стрибок, позаду море помилок

ок, важко. так, ніби за упокій

знеси башню, тільки заглуши думки

життя — фарш, то розумієш за роки бо

один стрибок, позаду море помилок