Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-ovations

Смерть є одним із двох: або вмерти — значить стати нічим і померлий нічого вже не відчуває, або ж, як кажуть люди, це є для душі якась переміна і переселення її звідси в інше місце.

Зрештою, ці літери не мають значення

Та мозок лиш цим озадачений

Вкладаючи змісти накачує

Важливістю кожну подачу і

Тобі не доведеться скачувати

Просто натиснувши пальцями

Занурюватимешся в працю де

Мої недозрілі овації

Радіючи сніжній сірості, віддупляю в моменті

Коли настане справжня зима. Тоді вже буде не до компілментів

Барви залишаться, світло сонця, зелень трави і вітру спів

Але не стане більше цих років, як зграї перелітних птахів

Випавший метафоричний сніг почне танути швидко, на очах прямо

Водою стікаючи моїх хвилин, я, можливо, шкодуватиму рв’яно

Про всі ті дні, години і навіть секунди, які були витрачені

В пошуках дивних речей. В очікуванні офіціантів — витре, чи ні

Міг би, напевно, прожити відведене так, аби цього не було

Та не такий я прошарений. Жаль. Вже половина, по факту — минуле

Мама колись дала календар, на стіну повісити щоб

Він прожив свій єдиний рік порожньо. Застосування йому не знайшов

Стримуючи краплі за очима, не можу промовити жодного слова

Глибоко сплутана вічна рутина, думки, та тіло ніби паралізоване

У намаганнях покращити статус, положення, стан і оточення

Без подиву розуміти починаю, в цьому чаті мене тупо заблочили

Про себе ще раз промовляю мантру, що я міг би бути корисним

Може і міг би, та ключова частка тут “би”. Тим часом — здрисни

Мені й не треба, чесно, не треба музла мого на вашій станції

Підігрійте місця для своїх, залиште собі ці штучні овації

Боятися смерті — це не що інше, як вважати себе мудрим, насправді не будучи ним. Бо це означає приписувати собі знання, якого не маєш. Бо ж ніхто не знає того, що таке смерть, ані навіть, чи не є вона часом для людини найбільшим благом.

я не знаю, як правильно жити життя та боротися з вадами

я не знаю про смерть ніхуя, хоча мозок постійно нагадує (бро)

Ми тут ненадовго, і свобода твоя - всього лише статуя

(та я) вірю в єдиного Бога й за кожен день йому дякую

сприймаю світ як експеримент, у цьому Едемі зів’яла сакура

і смерть - всього лише елемент, невід’ємна частина його парабола

Кажу собі сам: Влад, лови момент - ти і є та мить, той компонент

тому нікуди з цих тенет не вирватися, будь-як буде - задача вижити

Ці рими глибокі, мов ніч на даху мегаполісу

Життя роздає нам уроки, щоб бути постійно у тонусі. Крутиться колесо

і всі ми тут у одній м’ясорубці

(та) зрештою всіх нас чекає фінал - хтось вимкне світло в рубці

З вас, люди, наймудріший той, хто, як Сократ, зрозумів, що насправді нічого не варта його мудрість.