Пліч-о-пліч

Пліч-о-пліч

Download on the App Store

Пліч-о-пліч episodes

  • Нескорений Яроцький

    Збірна України 16 вересня завершила виступи на «Іграх нескорених — 2023» в німецькому Дюссельдорфі. Тут підтримували одне одного, посідали місця в різних видах спорту (а за філософією Invictus Games, немає тих, що програли) понад пів тисячі учасників із різних країн світу. Національна збірна, яка складається із 25 ветеранів і військовослужбовців, що втратили кінцівки, зазнали поранень або травм, виборола 34 медалі. Це найвищий результат за всю історію участі України в змаганнях.


    Харківщину на змаганнях представляв боєць Богдан Яроцький із позивним Сільвер. Військовослужбовець із протезом ноги боровся в таких спортивних адаптаційних дисциплінах, як веслування на тренажері, волейбол сидячи, баскетбол і регбі на колісних кріслах.

    «Для мене перемога — це те, що ти маєш наснагу перебороти себе, перебороти свої страхи, перебороти своє тіло й добитися кращих результатів, ніж тих, які ти мав до цього», — так відповідає боєць на запитання про те, як він відчуває перемогу після побаченого на міжнародних змаганнях «Ігри нескорених».

    До повномасштабної війни Богдан працював в Ізюмському лісництві. А із 25 лютого 2022 року долучився до лав Ізюмської тероборони. Однак уже через два тижні в жорстоких боях побіля гори Крем’янець його серйозно поранили, через що лікарям довелося готувати військового до протезування правої ноги.

    Сам Богдан Яроцький в інтерв’ю Радіо «Накипіло» зізнався, що окупований рідний Ізюм і родина стали головними мотиваторами для подолання болю та тренувань із протезом.

    Як він потрапив на «Ігри нескорених» та якого досвіду набув на Invictus Games — дізнайтеся в подкасті «Пліч-о-пліч».

    У подкасті також узяли участь тренер із баскетболу на колісних кріслах Тарас Шпук і представник благодійного фонду «Громадянин» Олександр Микитюк. Цей фонд допомагав Богданові з придбанням протезу, з яким було б зручно брати участь в іграх військовослужбовців-спортсменів.

    38 min
  • Воїн на перехресті медреформ

    Держава обіцяє диджиталізацію ВЛК та МСЕК, щоб важкопоранені не чатували на милицях або колісних кріслах біля кабінетів лікарів. А як насправді втілюються реформи у військових шпиталях?
    У реабілітаційному центрі «Незламні», що у Львові, запровадили мультифункціональну команду фахівців, що супроводжує лікування і реабілітацію бійців. Наскільки це ефективно під час відновлення здоров’я військовослужбовців, що зазнали травм на передовій?
    Про лікування в шпиталях перехідного періоду нам у цьому епізоді подкасту «Пліч-о-пліч» розказав Дмитро Змієнко — військовослужбовець, який, як він сам говорить, незабаром офіційно перейде у статус ветерана війни. Учитель історії харківської гімназії № 35 залишив викладання в березні минулого року й долучився до Збройних сил України. Після важкого поранення Дмитро відновлює сили. Буквально днями він повернувся додому в Харків із полтавського шпиталю.

    41 min
  • Історик у пікселі

    Замість мультимедійної дошки — автомат Калашникова. Воїн із Харкова Дмитро Змієнко тимчасово залишив викладання історії, щоб виганяти з рідного міста ДРГ та російські війська.


    До повномасштабної війни Дмитро Змієнко був методистом у харківській гімназії № 35, тож у бригаді йому дали військовий позивний «Методист».

    Сорокасемирічний педагог із весни минулого року є бійцем 127 окремої бригади 226 окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ.

    Стрілець спочатку вибивав російського ворога з Харкова, згодом — із прикордонних сіл, а вже після цього його бригаду скерували до Бахмута — пекельного місця, де понад рік українські війська тисячами перемолочують росармійців. Там Дмитра й дістала мінометна черга. Уже в Полтавському обласному клінічному шпиталі для ветеранів війни в нього з’явився час поміркувати про все, що відбулося за ці півтора року широкомасштабного вторгнення росіян до України.


    Наша розмова з Дмитром Змієнком — це швидше монолог учителя. Він «тут і зараз» гортає сторінки історії свого воєнного життя. До великої війни, на уроках новітньої історії, він багато розповідав школярам про злочини комунізму, політичні репресії в ссср, про невпинне бажання російських вождів знищити українську націю, зламати людину морально. Однак, коли світові розвідки наприкінці 2021 року масово заговорили про скупчення сил армії рф поблизу українсько-російського кордону, Дмитро блокував думку про швидке збройне вторгнення на нашу територію.

    34 min
  • Кар’єрний та особистісний розвиток ветеранів війни

    Днями на базі Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна відкрили Центр ветеранського розвитку. Це дружній простір для учасників російсько-української війни та їхніх родин.
    Сюди приходитимуть як чинні бійці ЗСУ, так і воїни, що за станом здоров’я або з інших причин залишили військову службу. А також у цьому центрі чекають на родини загиблих захисників. З ними тут спілкуватимуться і консультуватимуть їх психологи, соціальні робітники, юристи та викладачі різних спеціальностей.
    Створення центрів ветеранського розвитку — це проєкт Міністерства ветеранів України. Їх спеціально обладнують при університетах. Бо, за задумом ініціаторів, осередки повинні стати платформою для цивільної освіти ветеранів і членів їхніх сімей.
    У центрах розвитку ветеранів фахівці запропонують сертифіковані програми курсів підвищення кваліфікації, перекваліфікації, програми другої вищої освіти. Окрім того, тут відбуватиметься підготовка майбутніх помічників ветеранів. Харківський осередок підтримки ветеранів став сьомим в Україні після організованих просторів в університетах Вінниці, Дніпра, Львова, Миколаєва, Житомира й Києва.
    Що ж до облаштування центру в Харкові, то від ідеї до реалізації минуло три місяці, розповіла ректорка Каразінського університету Тетяна Кагановська. За її словами, для Центру ветеранського розвитку віддали простір, який до повномасштабної війни використовували як коворкінг для студентів. У ньому є зони відпочинку, а також зони для проведення лекцій і тренінгів. Сам простір безбар’єрний. А отже, ветеранам тут буде комфортно та зручно.
    Докладніше про щойно відкритий Центр розвитку поговорили в подкасті «Пліч-о-пліч» із виконувачкою обов’язків директора Центру ветеранського розвитку Тетяною Чередниченко й виконувачкою обов’язків директора Інституту державного управління Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, докторкою соціологічних наук Людмилою Бєловою. Також у подкасті свою історію розказав боєць спецпідрозділу «Кракен» Михайло Коваленко. Він поділився своїм баченням щодо роботи таких освітніх закладів розвитку.

    29 min
  • Працевлаштування ветеранів війни: труднощі і перспективи

    Хто чекає на роботу до себе ветеранів війни? Як самі воїни бачать своє післявоєнне майбутнє та самореалізацію? Які виникають перешкоди у взаємодії між ветеранами й керівниками підприємств?


    Про це йдеться в новому епізоді подкасту «Пліч-о-пліч».

    Його учасницею стала Юлія Кіріллова, ветеранка 25 батальйону «Київська Русь», начальниця відділу навчально-аналітичної роботи Українського ветеранського фонду. Також Юлія є співзасновницею громадської організації «Жіночий ветеранський рух».

    З нею обговорили результати дослідження «Потреби та перешкоди ветеранів під час працевлаштування», презентованого на початку серпня.

    Також у подкасті розказали історію харків’янина Сергія Шевченка. Ветеранові війни під час пошуку роботи не раз відмовляли в різкій формі. Мовляв, а раптом ви контужений: якщо агресивний, то що ми будемо з вами робити.

    Однак ветеран війни за порадою друзів подав свою кандидатуру на водія до харківського міського комунального підприємства, що займається вивезенням сміття. Тепер він бере участь у прибиранні районів міста, що найбільше постраждали від ворожих атак. Це історія про позицію людини з інвалідністю, що стала воїном, про наполегливість у пошуку роботи й про бажання бути корисним країні.

    40 min
  • Протезуватися не за океаном, а в Україні

    Певно, найповніше про протезування-ортезування в Україні розповідає сайт команди Protez Hub — незалежної ініціативи сприяння розвитку протезування та супутньої реабілітації в Україні. Це величезна спільнота українських і закордонних фахівців, а також воїнів, які в процесі реабілітації або вже послуговуються протезами кінцівок. Вони спільно докладають зусиль, щоб якісне протезування стало стандартом у кожному куточку України, щоб військовослужбовець мав змогу самостійно обирати компанію-виробника функціональних ніг чи рук. Засновницею і президенткою Protez Hub є Антоніна Кумка.

    Уродженка Чернівців, Антоніна із 2006 року проживає в Канаді. Під час Революції гідності разом із тамтешніми українцями організовувала мітинги на підтримку співвітчизників. А коли почалася російсько-українська війна, викладачці англійської мови довелося опановувати волонтерство. Повну розмову з президенткою ініціативи Антоніною Кумкою слухайте в записі подкасту «Пліч-о-пліч».

    38 min
  • Як спілкуватися з військовими: поради психологині

    Півтора року повномасштабної війни виводять на перший план чутливі теми інклюзивного життя. Як спілкуватися з військовослужбов(и)цями, з ветеран(к)ами війни, що через важкі поранення послуговуються протезами рук, ніг, очей? Насправді ці запитання не сьогоднішнього дня. Просто тепер майже в кожного в оточенні є родичі або знайомі, які нині на передовій б’ються з російським ворогом.
    Однак десятиліттями виникають різні непорозуміння в комунікації між людьми з інвалідністю й тими жінками і чоловіками, яких заведено називати здоровими. Свої перепони в комунікації мають і темношкірі люди, і люди маленького зросту або нестандартної ваги, і люди інших релігійних поглядів абощо — саме через те, що певна частина людей безцеремонно втручається в чужий особистий простір. Не кожному сподобається, коли тобі лізуть у душу із запитаннями про особисте, про те, що тебе ранить. Тому сьогодні поговоримо про те, як спілкуватися з військовими, щоб ненароком не завдати їм болю чи незручностей і водночас висловити повагу. 
    Моя гостя — психологиня Юлія Генералова. Вона працює із фронтовиками із 2016 року. Під час боїв на Донбасі із групою харківських психологів виїжджала до бійців на базу неподалік від лінії фронту, щоб когось підтримати, з кимось попрацювати над розв’язанням складної ситуації і просто послухати, чим живуть, про що думають армійці, що їх непокоїть. Тепер фахівчиня ментального здоров’я допомагає психологічно відновитися військовослужбов(и)цям, що перебувають на лікуванні та реабілітації в обласному шпиталі ветеранів війни.

    30 min
  • Юрій Корсунов

    У першому епізоді подкасту «Пліч-о-пліч» ідеться про одного з лідерів і засновників ветеранського руху на Харківщині — Юрія Корсунова. Юрій воював в АТО, у перші роки російсько-української війни. І без вагань вирушив на фронт, коли торік 24 лютого на Україну з усіх доступних кордонів посунула танками, сипонула артилерією, авіацією і ракетами російська армія. Молодший лейтенант Юрій Корсунов воював у лавах тероборони на Харківщині та разом із побратимами вгризався у бахмутську землю, щоб не здати стратегічного міста ворогові. 
    Більш як місяць Юрій є офіцером запасу. Його звільнили за станом здоров’я. Тож поговорили з ним про перші тижні життя на «цивілці»: що Юрію нині в радість, а що — дошкуляє і завдає болю. Як він вибудовує власну адаптацію, а також чого прагне як чоловік і батько в родині, а чого — у громадсько-діловому житті — як підприємець і співзасновник, заступник голови ради харківської обласної громадської організації «Спілка ветеранів АТО».

    31 min

About Пліч-о-пліч

From the publisher's feed

Герої — так ми говоримо про чоловіків і жінок, що залишили свій бізнес, викладання, кар’єру й родини, щоби стати до зброї та захищати Україну. Жертвуючи своїм фізичним і ментальним здоров’ям, позбавляючи себе багатьох благ цивілізації, захисники й захисниці б’ються з терористичними військами росії.