2023-й рік видався урожайним на новинки від іменитих режисерів. В кінотеатрах з помпою пройшли прем’єри Мартіна Скорсезе, Крістофера Нолана, Грети Гервіг та Рідлі Скотта. Проте і на стримінгах є на що подивитися. Зокрема — світ побачив новий фільм Девіда Фінчера «Вбивця».

У фільмі Майкл Фасбендер суворо хмурить обличчя, видає пацанські цитати та винахідливо вбиває людисьок під ніжний акомпанемент The Smiths. Але, як завжди, у фільмі не все так просто. Недарма ж його прем’єра відбулася не десь там, а на Венеціанському кінофестивалі.

Про чергові експерименти Фінчера, одну с кращих ролей Фасбендера та про те як під пафосним бойовиком ховається притча про людський самообман — слухайте у подкасті «Кіно за мільйон»

Поки влітку всі жартували з «Барбенгеймера», Мартін Скорсезе готував головну кінобомбу року. Живий й класик покликав своїх головних муз — Леонардо ДіКапріо та Роберта Де Ніро — і створив один з кращих фільмів у своїй кар’єрі. Історія про цинічні вбивства індіаінців-осейджів в Оклахомі у 1920-х могла стати політичним трилером чи напруженим детективом. Але старий Мартін розповів цю історію як об’ємну психологічну драму про ницість людської натури. «Вбивці квіткової повні» - історія про зло, одночасно жахлива і прекрасна у своїй безпросвітності. Зло яке не звести до популярних кліше про расизм, капіталізм та інші часто вживані «ізми».

Уявіть невеличке африканське містечко, колонізоване французами…. Епідемія дезинтерії, антисанітарія, словом треш. Білі колоністи з Франції живуть у скандалах та хаотичному блядстві. Жінки й чоловіки зраджують одні одному, і чоловіки можуть побити невірних. Правоохоронні органи – абсолютно імпотентні, головне джерело дозвілля тут бордель, а головна розвага – стріляти по трупах померлих від малярії чорношкірих, яких не ховають в землю, я просто вкидають у річку й вони там плавають…. Виглядає як локація для якогось депресивного трилера, еге ж? А от і ні. Це іронічна французька чорна трагікомедія «Чистка» (більш відома за назвою «Бездоганна репутація»).

З'їсти синю таблетку і жити як жив чи з'їсти червону і побачити істину. Піти своєю звичною дорогою чи піти слідом за білим кроликом і потрапити в країну чудес? В популярній і не дуже культурі дуже багато історій про вибір між справжнім і спокійним, чарівним та ясним. А ще більше моментів такого вибору – в реальному життя, але виглядає він не так я в кіно. Про одну таку історію ми сьогодні розповімо у подкасті. Історію про фільм «Траса 60».

З піснями і танцями від світла до безодні: у подкасті «Кіно за мільйон» - мюзикл «Аннетт»

Цинічний стендап-комік Генрі МакГенрі (Адам Драйвер) готується до кожного виступу як до боксерського поєдинку. Він смішить публіку вивертаючи на сцені своє нутро та ганяє на мотоциклі у шкіряній куртці. Оперна співачка Енн Дефрасну (Маріон Котіяр) — дивовижно світла і красива жінка, чий голос зачаровує публіку. Вона «вмирає» на сцені, даючи енергію і любов публіці. Вони закохуються і одружуються, хоч вони такі різні. Це могла б бути романтична історія кохання про те, як справжні почуття долають будь які перешкоди, але насправді це трагедія.

“Життя прекрасне” розповідає нам про життєрадісного італійського єврея Гвідо, якого під час Другої світової війни відправили до концтабора разом з маленьким сином. У таборі батько сказав хлопчику, що все, що відбувається навколо — велика цікава гра. А приз у ній — справжній танк. І цей класний приз дістанеться тому хлопчику, який зможе не потрапити на очі наглядачам”.

Про чоловіка який любив життя, але боровся за смерть – у подкасті «Кіно за мільйон» фільм «Море всередині»

Колись у сонячній Іспанії був моряк на ім'я Рамон, який дуже не хотів жити. Так було не завжди, а лише після того, як він, стрибнувши зі скелі, зламав собі шию і став паралізованим. Рамону давали років зо три, але він прожив у такому стані набагато більше. При цьому він був освіченим та кмітливим, і навіть примудрявся закохувати в себе жінок. Та сам харизматичний моряк не вважав таке життя життям і дуже хотів гідно померти. І навіть довго боровся за це право в суді.

У перший день XX століття на пароплаві «Вірджинія» кочегар Денні, нишпорячи в салоні першого класу, в коробці з-під лимонів знайшов немовля. Хлопчик виріс на океанському лайнері, що курсував між Америкою та Європою. Він жодного разу не сходив на берег.

Загадковим чином навчившись грати на роялі, Т.Д. Лемон 1900, а саме так назвали хлопчину, став справжнім віртуозом і розважав публіку, граючи в ресторанному оркестрі. З ним пов’язані дивовижні історії, яке життя перетворилося на легенду.

Наївність, цинізм, атомна бомба: у подкасті «Кіно за мільйон» прем’єра «Оппенгеймер»

Говоримо про свіжий прокатний хіт

Днями у світовий прокат вийшли одразу дві великі кінопрем’єри - «Барбі» Грети Гервінг та «Оппенгеймер» Крістофера Нолана. Смішна та гротескна драма про ляльку, знята в життєрадісних рожевих тонах, та серйозний, тригодинний байопік про геніального фізика, який розробляв атомну бомбу, знятий з гірким післясмаком. Одночасний вихід цих фільмів та їх контрастність породили купу мемів у мережі, і цей феномен назвали «Барбенгеймером».

Запам'ятайте покійних красивими: у подкасті "Кіно за мільйон" культова японська стрічка "Okuribto"

Що спільного між сильним коханням і смертю? Не лише те, що у світовій культурі одне часто перетікає в інше. Стикаючись що з першим, що з другим ми часто переусвідомлюємо себе, копирсаємося всередині. Будуючи стосунки з новою коханою людиною, ми згадуємо попередні помилки й намагаємося стати кращим, а коли нам доводиться стояти над чиєюсь труною – поневолі згадуючи життя цієї людини, починаєш перебирати і своє. Згадуєш про його щвидкоплинність, кінечність, і хоч не хоч, а ставиш собі певні запитання. Кіно про кохання у подкасті вже було, а сьогодні ми говоримо про кіно про смерть…