Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-pomalu

пів на третю ночі, я ж спати хотів, бро

почув бітло, як на зло і keeroo понесло

про що пишу, без дупля і яке число не знаю

спочатку стрибаю в байдарку, потім шукаю весло

сіра хрущовка нависає наді мною шифером

в житті облом, музика не працює, як ергоферон

війна, нема де стати, кругом дегенерати

діряві дороги, морок і борги за хату. нате

не думав оперувати речима саме цими

інфляція, комуналка, злітаючі в космос ціни

зате я в курсі, що темрява пахне бензином

яке покращення? шо ти городиш? не труси нам!

візьми собі цієї розкоші. мені насрати

на ваші грати. окрім мовчання маю мати

сюжет мультика, як і в дитинстві — охуєнний

та не за я левів, тепер імпонують гієни

їдеш помалу? порадій, що не трясе

серед шосе, де летить “за двісті” все

обійми, кого любиш. решта — суєта

набери кента, спитай, як він там?

ці ночі неспокійні, ніби альбоми Slipknot

де кожен день — стабільний пошук банкнот

і тут тобі не Бангкок, тут цілий блок гасить порошок

забив Moon Rock, видув смок, виловив шок

роблю стрибок в невідомість. в боксі цвіте не Адоніс

і це не завжди на користь, модифікує свідомість. чуєш, аміго?

як виють сирени — та це не сім сурм

це Україна-мама, син. тут кожен день, як абсурд

ловлю сигнали з горища, і нас чимало, тих, хто під Всевишнім

похуй на топи — ми топимо тільки за ближніх

та крок за кроком робим свій стиль вічним

цей реп, як ноотропи у твій мозок, без побічних

ми не публічні, не на допах — свіжа голова

хоча не раз ходив по краю — блять, зривало дах

задача вижити — номер один. у цій рутині все циклічно

ніби в пустелі без води, їду по малу, по бездоріжжям