Читає Наталя Некипіла

Читає Наталя Некипіла

Читає Наталя Некипіла

Серед загиблих унаслідок російського ракетного удару по п’ятиповерхівці в Харкові сьомого березня — лікарка-стоматологиня Ангеліна Яменц. Про це стало відомо від її колег зі стоматологічної клініки «Еталон». Там повідомили, що Ангеліна Юріївна була досвідченою лікаркою: віддала цій сфері понад 30 років життя. І колеги, і пацієнти сказали не тільки про професіоналізм пані Ангеліни, але й про її надзвичайну уважність та спокій.

За даними міської влади, російський удар забрав життя щонайменше одинадцяти людей. Міністерство внутрішніх справ повідомило про десятьох загиблих і чотирьох зниклих безвісти. Серед загиблих — двоє дітей. Етер, присвячений загиблим дітям, Гордієві Удовиченку та Єлизаветі Полянській, можна послухати на сайті Радіо «Накипіло», де він вийшов напередодні.

Сьогодні згадували Ангеліну Яменц. Якою вона була — в етері Радіо «Накипіло» розповів власник клініки «Еталон» Євген Сабадаш.

У Дергачах під Харковом запустили підземну школу. Навчатися офлайн у дві зміни зможуть вісімсот дівчат і хлопців. У школі двадцять кабінетів, облаштованих мультимедійним та комп’ютерним обладнанням. Під землею також є буфет-їдальня і туалетні кімнати, серед них — для людей з інвалідністю.

Коштом громади для освітнього закладу придбали два шкільні автобуси, адаптовані, зокрема, і для маломобільних учнів. Новим підземним безпечним простором користуватимуться колективи трьох освітніх закладів.

Першими враженнями від занять у підземній школі в етері Радіо «Накипіло» поділилися директорка ліцею Вікторія Данилів та учень 11 класу Нікіта Гузенко.

Чи сприяє комунікація між армією і суспільством більшим взаєморозумінню та взаємоповазі? З речницею 25 Січеславської окремої повітрянодесантної бригади 7 корпусу швидкого реагування ДШВ Світланою Резван з’ясовували, чого бракує для якісної комунікації між військовим і цивільним світами.

Від початку повномасштабного російського вторгнення Світлана була співкоординаторкою Харківського медіахабу, тож ситуацію знає з обох боків — і з цивільного, і з військового.

Проєкт «Слобожанський re:birth» — це культурно-дослідницька ініціатива громадської організації «Культура змін», що проводить польові експедиції у Харківській та Полтавській областях у пошуках збережених зразків хатнього розпису й декоративного оздоблення предметів побуту. Зібрані матеріали стануть основою для створення книги-альбому, що поєднає науковий опис, візуальні матеріали й аналітичні коментарі.

За словами організаторів, слобожанський орнамент, на відміну від інших українських декоративних традицій, залишається малодослідженим, фрагментарно представленим у музейних та наукових джерелах і досі не представленим як цілісне культурне явище. Частину зразків ми вже втратили або втрачаємо просто сьогодні через руйнування будівель, інша — зберігається без систематизації. Носії традиції — переважно люди старшого віку, які поступово відходять, і разом із ними зникають знання про локальні техніки розпису, символіку та художні особливості регіону.

Для популяризації проєкту в Харкові проведуть гакатон за участю художників, дизайнерів, майстрів і представників креативних індустрій. Більше про ініціативу говорили з художницею Іриною Водолажченко, координаторкою, кураторкою та артменеджеркою проєкту, а також Інною Авраменко, головою організації «Культура змін».

Анна Григорівна Вульф (1800—1852) була явно непересічною жінкою. Її можна назвати і музою, і критикинею, і порадницею, і навіть якоюсь мірою керівницею свого чоловіка — засновника української художньої прози Григорія Федоровича Квітки-Основʼяненка.

Молодою дівчиною, випускницею петербурзького Інституту шляхетних панянок, вона проти бажання потрапила до Харкова викладати в такому самому місцевому закладі. І відразу знайшла його, свого коханого, майбутнього чоловіка, попри різницю між ними у 22 роки!

Про стосунки Анни Григорівни та Григорія Федоровича, відлюдкуватість і столичні примхи, а також її педагогічну діяльність поговорили в цьому випуску циклу «Маловідомі жінки Харкова» з дослідником історії Слобідської України Андрієм Парамоновим.

У Харкові після волонтерської поїздки на Схід побував Андрій Чивурін — колишній капітан команди КВК ХАІ «Люди в білому», яка була чемпіонкою Вищої ліги та найкращою командою КВК у 1986–1996 роках, редактор Вищої ліги, редактор і креативний продюсер «Ліги сміху». З 2014 року Чивурін допомагає військовослужбовцям, а з 2022-го регулярно їздить на фронт.

У програмі «Накипіло з Філіппом Диканем» поговорили з Андрієм Чивуріним про те, яким бачили український КВК та як створювали «Лігу сміху», чи можуть бути комедії про війну, учасників КВК, які стали до лав Сил оборони, і волонтерство Андрія та його колег.

У Харкові приспущено державні прапори та скасовано розважальні заходи. Дев’ятого березня місто в скорботі за загиблими внаслідок російського ракетного удару по п’ятиповерховому житловому будинку, що стався уночі сьомого березня.

За понад дві доби на місці обстрілу розібрали завали. За попередніми даними міської влади, знайдені тіла та фрагменти тіл свідчать про те, що загинуло одинадцять людей. Водночас поліція інформує про десятьох загиблих і ще чотирьох зниклих безвісти. Серед поранених — троє дітей. Один із них, одинадцятирічний хлопчик, у вкрай тяжкому стані. Також у лікарні перебуває троє дорослих у стані середньої тяжкості.

В одній сім’ї загинула вчителька початкових класів ліцею № 6 Олена Удовиченко разом із дев’ятирічним сином Гордієм. Гордій любив спорт, грав у хокейній команді «Білий Барс». У секції дитячо-юнацької спортивної школи в Білій Церкві кажуть, що хлопчик радів із кожного заняття. Іще одна дитина, тринадцятирічна Єлизавета Полянська, загинула разом із матір’ю Яною і бабусею Оленою Радзієвською. Єлизавета навчалася у ліцеї № 16 і була юною натуралісткою Харківського зоопарку.

Про дітей, життя яких забрала росія сьомого березня у Харкові, говорили в етері Радіо «Накипіло» з Максимом Ядловським, тренером-викладачем дитячо-юнацької спортшколи «Білий Барс», де грав Гордій Удовиченко, а також із Євгеном Кіосею, аспірантом Каразінського університету й завідувачем культурно-просвітницького відділу Харківського зоопарку, де була юннаткою Єлизавета Полянська.