Декілька бійців 92 окремої штурмової бригади, які приєдналися до підрозділу за «Контрактом 18–24», здобули нагороди — ордени «За мужність». Чим відзначилися молоді воїни? Чи заохотили молодь умови контракту ставати до лав Сил оборони? Які спеціальності обирають контрактники? Чи багато серед них дівчат? На які спеціальності й посади вони йдуть? Як ставляться до молоді у 92 бригаді?

Про це в програмі «Накипіло з Філіппом Диканем» розповів рекрутер 92 ОШБр імені кошового отамана Івана Сірка Віталій Лисенко.

Дізнатися про вакансії у бригаді можна за посиланням: https://recruiting-92.army/?utm_source=social&utm_medium=post&utm_campaign=uscc

92 ОШБр проводить збір на розвідувальний дрон Mini Shark. Зробити внесок можна за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/5HHLNWTkjc

Після ліквідації наприкінці 2024 року Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій низка функцій залишилася без державного управління. На цьому наголошують члени Коаліції правозахисних організацій, які опікуються захистом прав постраждалих від збройної агресії росії проти України.

Правозахисники переконані: відсутність відповідального органу й комплексної політики із захисту прав постраждалих від війни призводить до того, що мільйони людей ризикують залишитися без належної підтримки.

Як уряду винести в пріоритет захист прав постраждалого від війни населення — говорили в етері Радіо «Накипіло». На зв’язку зі студією були адвокаційна директорка Центру прав людини Zmina Альона Луньова й голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

У Центрі поводження з тваринами припускають, що збільшення кількості випадків отруєння тварин може бути пов’язано з боротьбою проти гризунів через використання отруйних речовин. Днями в клініці центру намагалися урятувати отруєних хімією кішку з кошеням. Речовина була сильнодійною — тварини померли.

Що варто робити господарям у разі ознак хімічного отруєння тварини — в етері Радіо «Накипіло» розповіла директорка харківського Центру поводження з тваринами Юлія Цибулька.

У цьому епізоді Максим Буткевич — журналіст, правозахисник і військовослужбовець, який був звільнений із російського полону трохи менше року тому — ділиться особистим досвідом перебування у російських катівнях та розповідає про реалії, з якими стикаються українські військовополонені та цивільні, яких незаконно утримує рф.

Максим описує умови перебування у неволі: від поганого харчування та голоду, надмірних фізичних навантажень до систематичного насильства, катувань і застосування електричного струму. Він наголошує на психологічному тиску, який полягає у спробах розхитати віру людей у підтримку з вільних територій та переконати їх, що вони нікому не потрібні.

Особливу увагу Буткевич приділяє становищу цивільних, яких утримують без законних підстав, а також на проблемах їхнього звільнення. Він пояснює, чому росія відмовляється визнавати наявність цивільних заручників і часто намагається обмінювати їх на своїх військовополонених.

Разом із тим правозахисник ділиться і позитивною динамікою: після Стамбульських домовленостей відбулися кілька великих обмінів, і хоча ще не всіх вдалося повернути, масштаби і частота обмінів збільшилися. Максим підкреслює, що для полонених важливо знати, що про них пам’ятають і за них борються.

У цьому епізоді говоримо із Катериною Скриповою — координаторкою гуманітарного напряму, заступницею виконавчої директорки БФ «Схід SOS» та лікаркою ветеринарної медицини. Вона розповідає про тварин як мовчазних жертв війни: від знищення унікальних видів у природі до страждань домашніх улюбленців, які залишаються поруч із людьми навіть у найважчі часи. Ми торкаємося теми екоциду, змін у культурі ставлення до тварин, а також серйозних викликів із вакцинацією та контролем сказу на прифронтових і деокупованих територіях. Це розмова про відповідальність, співчуття та невидимі наслідки війни.

Із представницею ГО «Агенція розвитку молодіжних ініціатив» Наталією Гришиною проговорили головні причини відтоку молоді з України та умови, які можуть сприяти поверненню молодих людей. Безпека, відчуття перспективи та підтримка з боку громади й держави – ключові фактори, які визначатимуть, чи залишатиметься та повертатиметься наша молодь в умовах війни. Як зазначила спікерка, треба створювати ціннісні спільноти для молоді, а вагому роль у формуванні приналежності мають відігравати заклади освіти та студентські організації, адже саме вони створюють простір для активності, ініціативності та соціальних зв’язків.

Сприйняття міста як єдиного організму, дерева в пам’ять про загиблих воїнів, антимозаїка на вищерблених фасадах, кав’ярні як місця пам’яті, сервірування столів загиблим у дні скорботи, тексти та книжки, фільми й вистави. Спеціалізований глосарій роботи з пам’яттю розробляє платформа культури пам’яті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво», яка проводить дослідницькі розвідки в галузі перехідного правосуддя та трансформації регіональних ідентичностей в Україні.

Що головне в глосарії пам’яті та якою може бути меморіалізація — говорили з культурною менеджеркою і співзасновницею платформи «Минуле / Майбутнє / Мистецтво» Катериною Семенюк.

«Вплив російської пропаганди на українських дітей» — тема однієї з дискусій фестивалю.

У час війни діти стають однією з найбільш уразливих груп для ворожої пропаганди. Вони ще не мають достатнього досвіду, щоб аналізувати небезпеку, тож легко піддаються маніпуляціям. Особливо коли не мають цілісного фундаменту сімейних цінностей та переконань, а також розуміння причин російсько-української війни. Про це говорить Тетяна Більо, кейс-менеджерка простору «Затишно space» від БФ «Схід SOS».

Ми обговорюємо, чому важливо працювати з дітьми у школах, створювати дружні освітні формати, розвивати кібербезпеку та інформаційну стійкість. А також — чому батьки мають починати із себе: яку інформацію вони споживають удома, які цінності транслюють, яку атмосферу формують для зростання своїх дітей у такий складний час.

Спікерка — Альона Луньова, директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA.

Говоримо про права і потреби людей, що живуть у тимчасовій окупації. Чому вони залишаються «невидимими» для державних сервісів, але надто «видимими» для безпекових структур?

Обговорюємо також наслідки реорганізації урядових інституцій у 2024 році, яка розпорошила відповідальність за ТОТ, та відсутність системної політики підтримки. Через це люди, які виїхали, часто не знаходять допомоги і навіть повертаються в окупацію.

Альона Луньова наголошує: важливо зберігати зв’язок і довіру, щоб мешканці окупованих територій відчували, що вони потрібні Україні. Інакше ризикуємо втратити не лише території, а й людей, які там живуть.

Розмова про невидиму, але надзвичайно важливу роль партнерок і партнерів військових. Поки захисники та захисниці боронять Україну на фронті, їхні близькі виховують дітей, підтримують сім’ї, волонтерять, відстоюють права й турбуються про фізичне та ментальне здоров’я бійців і бійчинь та своє власне. Це часто лишається непоміченим, але формує соціальну стійкість і впливає на майбутнє країни після перемоги.

Гість — Андрій Коваленко, актор театру імені Лесі Українки, відкритий гей і чоловік військовослужбовця. Говоримо про соціальну роль партнерів військових, про демографічні й психологічні наслідки війни, про те, як суспільство та держава можуть підтримати ці родини і чому важливо мати підтримку спільноти зі схожим досвідом.