«Книжковий злодій» Маркуса Зусака - це книга, яка втішає. Здавалося б, що позитивного може бути в книзі, яка описує долю дівчинки в прийомній сім'ї в нацистської Німеччини? Може.
Ти розумієш, що кожен йде в той час, коли йому судилося. Не раніше і не пізніше. Тобі важко це зрозуміти і прийняти. Але це так.
«Книжковий злодій» допомагає прийняти те, що комусь просто прийшов час піти... А комусь ще потрібно залишитися. «Час прийшов, і я простягнув руки в кабіну. Повільно витягнув душу... Я ніс на руках душу пілота».
Ти починаєш цінувати життя ще більше!
Ти переконуєшся в який раз, що випадковостей не буває. Що потрібно намагатися багато зробити в свій час, тому що потім і не до місця буде, і можливості такої вже може не бути...
У цій книзі багато про Гітлера і про силу слова. Про євреїв і про те, що навіть в самий темний час потрібно постаратися залишитися людиною. Про сімейний тил. Про книги. Про них, до речі, багато і смачно написано.
Автор класно пише. Незвично. До сліз.