Станція «Держпром»

Контрнаступальна операція Сил оборони на Олександрівському напрямку триває. За офіційними даними, відбити в росіян удалося 745 квадратних кілометрів території. Це 26 населених пунктів у Дніпропетровській, Запорізькій і Донецькій областях.

Чи стало легше на певних позиціях оборонців на цій ділянці фронту? Чи менше тепер летить російського залізяччя по цивільних? Чи вдалося зупинити російський наступ у бік Дніпропетровщини?

Сьогоднішній наш репортаж із позицій артилеристів 148 окремої артилерійської бригади ДШВ. Цей підрозділ у складі угруповання десантно-штурмових військ бере активну участь у контрнаступальній операції на напрямку. Рушаймо.

Гармаші, що мають крила. Наш сьогоднішній репортаж про артилеристів, які самотужки розробляють, збирають і запускають ударні крила, дрони-перехоплювачі й наземні роботизовані комплекси. Адже сучасна війна потребує від армійців грати на випередження, розвивати технології та напрями, які не є для підрозділу профільними та штатними. Якщо технічні характеристики гармат не дають артилеристам змоги добити на потрібну відстань, вони не складають рук і не відпочивають, а вигадують засоби, якими зможуть виконати завдання і відсунути ворога.

Сьогоднішня «Станція “Держпром”» про вояків самохідного артилерійського дивізіону 77 окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади 7 корпусу швидкого реагування ДШВ. Ось уже понад 2,5 роки цей підрозділ тримає позиції під Куп’янськом. Рушаймо.

За літо цього року росія знищила приблизно 15 мільйонів українських книжок. Для порівняння: згідно з даними Книжкової палати, за вісім місяців в Україні випустили тільки 13,5 мільйонів книжок.

Тобто росія спалює більше, ніж Україна друкує. Такі дані навів очільник харківського видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький. Ми поспілкувалися з ним під час фестивалю «Літературний ярмарок», що відбувся у Харкові в останні дні літа. Це найближчий до лінії фронту книжковий фестиваль.

А ще ми поговорили про цілеспрямоване знищення українських книжок із автором цьогорічного бестселера й ветераном Артуром Дронем та про адвокацію України за кордоном — з авторкою книжки 2024 року за версією ВВС Юлією Ілюхою, твори якої нині перекладено 13 мовами. Окрім того, ми побували на вигорілому складі видавництва «Ранок», що його росіяни уразили першого серпня, завдавши збитків у понад мільярд гривень.

У сьогоднішній програмі про те, що буде з українською книжковою галуззю за два-три місяці. Рушаймо.

Єдине пологове відділення у Донецькій області офіційно закрито, але породіллі все одно приходять.

Про те, що відділення більше не працюватиме, на початку червня 2026-го заявив очільник Слов’янської міської військової адміністрації Вадим Лях — після того як фугасна авіабомба впала за 200 метрів від пологового.

«На Донеччині більше немає місць, де можна безпечно народжувати», — посадовці закликали породіль заздалегідь евакуюватися і знайти інше місце для пологів — в іншому регіоні.

Утім, за даними керівництва Слов’янської міської лікарні, на обліку в них стоїть іще приблизно 80 вагітних жінок із Краматорсько-Слов’янської агломерації. Тож періодично медикам тут доводиться приймати пологи, адже жінці, у якої відійшли води, ніхто не відмовить.

Як під обстрілами народжуються діти у Слов’янську — у сьогоднішньому випуску. Рушаймо.

У Харкові створили онлайн-платформу вибору житла для переселенців. Платформа називається «Поруч», і тут усе влаштовано за принципом відомого сайту із бронювання готелів та апартаментів для відпочинку чи відряджень: можна відфільтрувати за регіоном, близькістю до школи або лікарні, наявністю транспорту, побачити світлини кімнат, убиралень і кухонь, а ще — скільки вільних місць є зараз, і врешті — забронювати.

Здебільшого на платформі «Поруч» нині гуртожитки або МТП, тобто місця тимчасового проживання, як їх називають. Та чи гарантує бронювання через цю платформу те, що умови у вибраних варіантах будуть хорошими? Спойлер: ні.

Утім, автори ідеї планують найближчим часом додати на платформу ще й опцію відгуків, а відтак — рейтингів. Наш сьогоднішній репортаж із транзитного центру для переселенців у Харкові, де вже встановлено монітор платформи «Поруч». Рушаймо.

Добропілля — нова ціль росіян, після того як вони закріпилися у міській забудові Покровська та Мирнограда. Армія рф б’є по самому містечку, щоби простіше було взяти його, знищує усе на своєму шляху, а путін заявляє, що його військо вже вийшло на Добропілля і Ганнівку. Це східне передмістя.

Американський Інститут вивчення війни спростовує ці заяви. А втім, аналітики моніторингового проєкту DeepState повідомляють, що в червні росіяни справді мали просування на Добропільському напрямку, але не з боку Ганнівки, а з півдня, у районі села Новоолександрівка, а це значно далі від Добропілля — приблизно вісім кілометрів.

Місто та прилеглі до нього населені пункти російська армія сьогодні нещадно гатить КАБами, безпілотниками та артилерією. Окупанти намагаються перебити всю логістику Силам оборони на цьому напрямку.

Тож десятки кілометрів — щоб дійти до позицій або вийти з них — нині доводиться долати пішки не тільки піхотинцям, але й, наприклад, пілотам. Навіть якщо йдеться про поранених. Наш свіжий репортаж про бойового медика бригади «Рубіж», який пішки виводив із Добропілля поранених побратимів-піхотинців. Рушаймо.

Глина, що лікує. У харківському військовому шпиталі зʼявився гончарний круг. Майстри-волонтери кілька разів на тиждень приходять займатися з пораненими живописом і гончарством.

Лікарі та психологи відділення реабілітації шпиталю кажуть, це не тільки психологічне розвантаження і підтримка ментального здоров’я для їхніх пацієнтів, але й вправи на дрібну моторику та координацію. Для бійців, які перенесли контузії та поранення рук і ніг, такі вправи на координацію за гончарним кругом — справжня розрада.

Пацієнти вже мають кількадесят готових виробів, що їх планують продавати на аукціоні для підтримки шпиталю. Сьогоднішній наш репортаж із реабілітаційного відділення цього закладу. Рушаймо.

Харківський шпиталь оголосив масштабний збір на витратні матеріали для діалізу, операцій на серці та легенях. Загальна сума збору — 10 мільйонів, 7 мільйонів із яких — саме на діаліз.

Попри загальне уявлення, що діалізу потребують тільки люди, які мають хронічні хвороби нирок, нирковозамісна терапія украй важлива для поранених. Наприклад, кожен пʼятий пацієнт із турнікетним синдромом має таке ускладнення, як відмова нирок, і потребує діалізу. Це процедура, без якої важкопоранені не виживають. Організм не здатен самотужки вивести рідину з організму, і набряк може піти і на серце, і на легені. Тож нерідко такі поранені опиняються під апаратами штучної вентиляції легень, але вже після третьої-четвертої процедури діалізу, кажуть військові медики, «оживають», приходять до тями, починають самостійно дихати, їсти, навіть гуляти.

Про те, на що саме збирають медики військового шпиталю, як можна їм допомогти та як улаштовано систему діалізу, говорили з Таїсією Данчишеною, начальницею відділення детоксикації Військово-медичного клінічного центру Північного регіону — шпиталю, який приймає поранених і з Донеччини, і з усієї Харківщини, з багатьох напрямків, де точаться запеклі бої.

Чи буває у собак і котів ПТСР? Якими препаратами його лікують?

Наш сьогоднішній репортаж про евакуацію, лікування та адопцію тварин із зон бойових дій. Організація Animal Rescue Kharkiv за чотири роки повномасштабної війни врятувала понад 28 тисяч тварин.

У ветеринарній клініці Animal Rescue Kharkiv одночасно лікують по 50–60 собак і котів. Іноді, у дні, коли фронт рухається, це може бути й сотня тварин одночасно. Адже приймають усіх, на вулиці не лишать нікого.

Лікарі цієї клініки вимушені ставати ще й ветеринарними психологами, оскільки багатьох тварин до них привозять у стані глибокого стресу. Наприклад, пес Тимоша з Донеччини від гучних обстрілів і після того, як його власники евакуювалися, став буквально з’їдати сам себе.

Про нього й решту підопічних у сьогоднішньому подкасті. Рушаймо.

Як повідомити людині, що вона втратила зір? Як навчити самостійності без гіперопіки? Чи може незряча людина працювати з комп’ютером і телефоном? Чи може їздити в метро? Як люди з порушеннями зору відрізняють кольори?

У харківському військовому шпиталі відбувся тренінг для реабілітологів і психологів. Радіожурналіст Володимир Носков на власному прикладі розповідав, як комунікувати з ветеранами, які втратили зір. Ділився, що ображає і дратує незрячих, а що — ні. Розвінчував стереотипи й учив ходити та нарізати ковбасу навпомацки.

Володя не бачить, але своїм прикладом показує: йому все до снаги. Він успішно закінчив університет, працює журналістом і ведучим, стрибає з парашутом, підіймається на Говерлу та знімається у художньому кіно.

Дуже важливо, певен він, щоб у перші хвилини реабілітації поруч були люди, які вміють підтримати й поселити в людині ці віру та силу. Наш новий репортаж із тренінгу для військових медиків. Рушаймо.