Наш новий репортаж ми веземо з-під Вовчанська. В одному із сіл, де неабияк чутно гупання боїв, що точаться на цьому напрямку, ми знайшли артіль «Бойові швачки».

Ось уже півтора року кравчині щодня збираються в одному із сільських будинків і шиють для вояків. Великі замовлення теплого флісового одягу, чохли для озброєння, ремонт того, що погризли миші чи порвалося, навіть котячі однострої.

У більшості цих жінок чоловіки, сини й онуки на фронті. Кілька з кравчинь — переселенки зі знищеного Вовчанська. Ця артіль — їхня розрада та спосіб боротися з безсиллям і тривогою, коли чекаєш близьку людину з фронту.

Сьогоднішня «Станція “Держпром”» про надію і силу знайти те, що триматиме в складні часи. Про те, що робити щось задля перемоги може абсолютно кожен. Рушаймо.

Завдяки їм ми маємо змогу накривати святкові столи, прикрашати ялинки й обирати подарунки. Вони ж усі ці дні заварюватимуть каву на газових горілках, розстелятимуть тоненькі спальники у бліндажах, мерзнутимуть в окопах і чатуватимуть на вогневих точках.

Хтось із них загине просто в новорічну ніч, а хтось дістане поранення на Різдво. Хтось так і не зможе почути привітання власної дитини, бо зв’язок буде поганим, а до найближчої позиції зі «старлінком» іти кілька кілометрів і під вогнем.

Ми зустрічаємо новий, 2025-й, рік, поки вони там, на фронті, тримають ціною власних життів лінію оборони.

Наш новий репортаж із нульових позицій піхотинців на півночі Харківської області. Поки вони там стоять, ті землі не окуповано. Рушаймо.

Вісімсот шістдесят чотири години з турнікетом на пораненій нозі. Це диво й випадок, що вивчатимуть студенти медичних університетів і військові хірурги.

Сталося це диво на Харківщині. Бійця, який дістав мінно-вибухове поранення на Вовчанському напрямку, змогли евакуювати тільки на 36-й день.

У харківському шпиталі військовослужбовця прооперували. Попереду в нього довге лікування, складна реабілітація і протезування.

Але щоб людині вдавалося вижити за таких умов — понад місяць із турнікетом, гангреною, без ліків та із сильним виснаженням — такого військові медики не бачили в жодному підручнику. Новий репортаж із харківського шпиталю. Рушаймо.

Спецпризначенці, розвідники, диверсанти, християни. Добровольчий батальйон «Братство» Головного управління розвідки Міноборони нищить нині окупантів на Куп’янському напрямку.

Бійці беруть полонених один за одним, улаштовують засідки й диверсії на загарбаній ворогом території, мінують бліндажі, регулярно роблять вилазки в тил росіян.

Вони не вірять у смерть, натомість вірять у праведний гнів на полі бою. Вони не зважають на мінометні обстріли, коли всі разом моляться.

Вони готуються зустрічати Різдво у спогадах про свою «Брянську четвірку» — побратимів, перших українських диверсантів, які загинули на території росії 25 грудня 2022 року. Наш новий репортаж із нульових позицій між Куп’янськом і Боровою. Рушаймо.

Хто вони — ті, хто краде людей у смерті? Яких кадрів потребує харківський шпиталь — дізналися в інтерв’ю з його очільником Едуардом Хорошуном.

Не забронзовіле й по-совєцькому несвіже, а щось про життя і розвиток. Премію «Генерація Ніка» у пам’ять про вісімнадцятирічну мисткиню і літераторку Вероніку Кожушко започаткували в Харкові. Минулого літа її вбила російська авіабомба.

У середу, четвертого грудня, росіяни знову прорвалися до міста Куп’янськ. Кілька одиниць техніки й піхота пішли на прорив. Їх знищили Сили оборони, підтвердив голова Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко.

Окупанти не полишають спроб удруге захопити місто. Цей напрямок фронту нині — один із пріоритетних для росіян. Українським військовослужбовцям напередодні вдалося вибити ворога з плацдарму біля населеного пункту Новомлинськ. Там росіяни, які переплили річку Оскіл і висадилися на правому березі, протрималися трохи більш ніж тиждень.

Наш новий репортаж із Куп’янська. З міста, яке вже пережило окупацію, а тепер щодня потерпає від російських обстрілів та є такою бажаною ціллю для окупантів.

Поговорили з місцевими жителями про те, чому вони не хочуть виїжджати; з головою міської військової адміністрації — про те, як комунальним підприємствам удається працювати під обстрілами; з поліціянтами й волонтерами — про те, як вони, ризикуючи власними життями, вивозять людей на велику землю. Рушаймо.

Вони — колишні айтівці, інженери, вантажники, поліціянти й навіть керівники лікарень. Нині — військовослужбовці, які вчаться у бою робити самотужки вибухівку, конструювати безпілотники та знаходити на них гроші.

Як уціліти під ударом російського FPV-дрона й уберегти реактивну установку — слухайте в новому репортажі з Вовчанського напрямку.

У новому випуску програми «Станція “Держпром”» з’ясовували, як живе Херсон сьогодні. Обласний центр перебуває під постійними обстрілами росіян.