Теория всего

Уже не первый год политики обсуждают идею снижения ставки налога на добавленную стоимость в сфере общественного питания. Эту же идею сейчас вынесли для обсуждения в комиссию Сейма в контексте обсуждения бюджета на 2026-й год. Предлагается снизить НДС в области общепита до 12 процентов. К чему бы это привело и насколько это реально? Об этом в программе “Домская площадь” рассказал президент Латвийского общества ресторанов Янис Ензис.

Правительство утвердило новые требования к выпускным экзаменам: начиная с 2025/2026 учебного года, выпускники средних школ будут сдавать на один обязательный централизованный экзамен высшего уровня меньше. Своим мнением о том, как это скажется на учебной нагрузке, подготовке учеников и качестве образования, в программе “Домская площадь” поделилась глава Латвийского профсоюза работников образования и науки Инга Ванага.

На сцене Даугавпилсского театра ставят трагедию древнегреческого драматурга Еврипида “Гекуба”. Спустя больше, чем две тысячи лет, Гекуба, Поликсена, Талфибий, Агамемнон и другие герои античной литературы заговорили по-латгальски. Спектакль ставит режиссёр из Франции - выпускница ГИТИСа, профессор университета Валансьена, актриса, педагог Татьяна Степанченко-Богдан. Подробности в сюжете корреспондента латгальской студии Сергея Кузнецова.

100 новых троллейбусов и 24 трамвая собирается купить предприятие Rīgas satiksme. Компания начала исследование рынка, чтобы понять возможности, сроки и стоимость такой закупки. Но зачем столице новые троллейбусы, если она уже закупает электробусы - не менее “зеленые” и куда более маневренные средства передвижения? Подробности в сюжете корреспондента LSM+ Юлии Бите.

Новости и актуальные темы дня в утренней передаче “Домская площадь” на Латвийском радио 4.

Усе починається з простого аркуша паперу. Варто взяти ножиці - і з-під рук народжується візерунок, де світло й тінь переплітаються у вічному танці. Так із білого порожнього простору постає історія - така ж тендітна й глибока, як саме життя. Це і є українська витинанка - одне з найдушевніших народних мистецтв, яке пережило століття і нині отримує нове дихання. Про красу й сенси цієї техніки художниця Марія Зенькова розповіла в розмові з Людмилою Пилип у програмі «На хвилях Дніпра» Латвійського радіо 4.

 «Витинанки - це мистецтво паперу, яке в Україні прижилося ще з XVII століття. Воно проходило шлях від розквіту до занепаду - і тепер знову відроджується як сучасний вид мистецтва», - зазначає Марія.

Її знайомство з технікою розпочалося під час навчання в художній академії. «Ми зробили серію робіт і навіть виставку. Це був 2009 рік - моя перша професійна виставка витинанок», - згадує мисткиня.

Українці здавна прагнули створити навколо себе затишок і красу. Перші витинанки з’явилися, коли в Україну потрапив дешевший обгортковий папір - із нього вирізали прикраси для осель. Їх розміщували на вікнах, біля ікон, на колисках немовлят - як обереги, що мали захищати дім і дитину.

З XV по XIX століття витинанка побутувала по всій Україні - на Поділлі, Прикарпатті, Подніпров’ї. У кожному регіоні вона мала свої риси: від дрібних орнаментів до великих паперових «гобеленів». Згодом традицію витіснили шпалери й фабричний декор, але в другій половині ХХ століття митці знову відкрили її — вже як повноцінне художнє мистецтво.

 

Від орнаменту до сучасності

Сьогодні витинанка виходить за межі народної традиції - її мотиви з’являються у моді, дизайні, інтер’єрах, арт-об’єктах.

«Я робила витинанки по два-три метри для оформлення інтер’єрів. Це виглядає ефектно: ніби просвіт, орнамент світла. Така робота наповнює простір диханням традиції», - розповідає Марія.

У техніці збереглися ті самі інструменти - ножиці, скальпель і папір, - але можливості стали безмежними. Є симетричні витинанки, знайомі кожному ще з дитинства, і несиметричні - професійні, монументальні, як у метра цього мистецтва Миколи Таліженка. Є навіть «вириванка» - коли папір рвуть пальцями. «Вона самобутня, жива, майже прадавня. І дуже корисна дітям — розвиває моторику, вчить терпінню й увазі», - каже художниця.

Для Марії витинанка - не лише творчість, а й терапія. «У 2015 році я проводила майстер-класи для військових, які повернулися з АТО. Коли вони починали вирізати — заспокоювалися. Це діяло як медитація».

Сьогодні мисткиня проводить майстер-класи в Українському домі в Ризі. Особливо перед Різдвом - коли вирізають ангелів і зірки. «Для мене це різдвяна техніка. Хочу показати дітям, що витинанка — це не просто сніжинка, а частинка нашої культури».

 

Папір, що лікує й надихає

Марія Зенькова наголошує, що витинанка - декоративно-прикладне мистецтво, близьке до графіки й гравюри. «Ми звикли бачити портрет у тривимірності, а витинанка - це площина, де головну роль відіграє просвіт, світло між вирізами».

Найкраще вдаються профільні портрети або орнаментальні мотиви. А процес нерідко приносить і усмішки: «Бували кумедні ситуації. Людина складала аркуш, вирізала, а потім розгортала - і бачила, що в центрі все подвоїлося. Хотіла зробити подарунок мамі, а вийшов дуже «повний» портрет».

Сьогодні митці експериментують із масштабами й матеріалами — навіть створюють витинанки з металу. Проте суть залишається тією ж: світло, що проходить крізь вирізи, створює відчуття гармонії.

Водночас у сучасних роботах відчутне повернення до народних символів: орнаментів вишивки, знаків родинного тепла, оберегів.

{module widgetid="4" id="media" action="galleryitem" galleryid="1507" layoutid="49" layout="singlegallery" static=""}

 

Витинанка як музика дитинства

Одним із найцікавіших проєктів Марії стала співпраця з музиканткою Дарією Лелеко. Разом вони створюють збірку колискових українською та латвійською мовами.

«Дарія записала тринадцять пісень, а я робила ілюстрації у техніці витинанки. Вона найкраще передає відчуття дитинства, домашнього тепла, світла», -— розповідає художниця.

У книжці, яку ще готують до друку, з’являтимуться QR-коди, щоб можна було одночасно читати й слухати пісні. Через усі композиції проходить образ кота - символ затишку й лагідності, який став своєрідним талісманом колекції.

Повернення до світла

«Витинанка - це завжди повернення в дитинство, до мами, до світла у вікні», - каже Марія Зенькова.

І справді, у кожному вирізі - рух ножиць, що відтинають усе зайве, залишаючи лише сутність. Це мистецтво вчить бачити красу в тіні, чути музику тиші й творити світло навіть із найтоншого листка паперу.

Самые важные темы дня и актуальные интервью, взгляд со стороны и комментарии от первоисточников - слушайте каждый день в программе “Подробности”.

Сегодня в выпуске:

Партнеры по коалиции обсудили предложения СЗК к бюджету на 2026 год.

В Сейме обсуждают новый налог: цена на бензин может вырасти на 19 центов.

В некоторых школах все еще есть "нулевые" уроки, которые начинаются раньше восьми.

Перед Rīgas siltums могут поставить цель обеспечить максимально низкие тарифы на тепло.

Беспрецедентная засуха в Иране: столице Тегерану грозит эвакуация.

В Екабпилсе открыли обновленную дамбу, спасшую город от большого наводнения.

Обо всем этом поговорим в программе Латвийского радио 4 «Подробности» после новостей в 17.00.

В Латвии проходит праздничная неделя. День Лачплесиса 11 ноября и День провозглашения независимости 18 ноября мы привыкли воспринимать, как символы победы и единства Латвии. Но история сложнее, чем праздники и героические образы.

…Бермонт почти дошёл до Риги, но остановился. Латыши воевали по разные стороны фронта. Независимость была юридически признана, но границы и права на территорию продолжали оспариваться ещё десятилетиями. Одни называют Карлиса Ульманиса диктатором, другие - спасителем страны… Все эти примеры показывают, что история не делится на чёрное и белое.

Тема сегодняшнего “Открытого разговора” - мифы о независимости Латвии. Попытаемся взглянуть на них с разных сторон и задать новые вопросы.

В студии - заместитель директора департамента истории Латвийского Военного музея Юрис Цигановс и учитель истории, представитель Латвийского общества учителей истории, преподаватель ЛУ Валдис Клишанс.