Теория всего

Около 500 граждан России могут быть выдворены из Латвии, поскольку не выполнили требования для получения постоянного вида на жительство. Дальнейшая информация будет передана погранохране для проверки, и, если эти люди всё ещё будут находиться в Латвии, будет выдан приказ об их выезде. Как это будет происходить, в студии программы “Домская площадь” рассказал министр внутренних дел Латвии Рихард Козловскис. Также он прокомментировал инцидент на эстонско-российской границе, когда со стороны России были зафиксированы некие вооружённые группы.

Активисты рижского микрорайона Иманта обеспокоены планами Рижской думы относительно Имантского путепровода. Для жителей это главный и самый важный путь для выезда из района. Общественники уверены, что после обновления транспортного узла люди будут стоять в огромных пробках. Корреспондент LSM+ Даниил Смирнов выяснял, каким именно станет выезд из Иманты.

Новости и актуальные темы дня в утренней передаче “Домская площадь” на Латвийском радио 4.

Море - це простір свободи. Тут не важливо, скільки в тебе кінцівок, головне - скільки в тебе сили. Саме на цій ідеї виріс благодійний проєкт «Титани під вітрилами», який дарує українським захисникам можливість фізичної та психологічної реабілітації під вітрилами - у морських подорожах, де вітер стає союзником, а хвилі - шляхом до нового життя.

 Гості програми «На Хвилях Дніпра» Тарас Опир та Оксана Хутінська розкажуть, як «Титани під вітрилами» стає не просто подорожжю, а шляхом до відновлення, єдності та нових горизонтів. 

Ідея народилася випадково. Ветерани, які вже пройшли гори, сплави й інші види реабілітації, одного дня сказали: «А чому б не спробувати яхту?» - і звернулися до яхтсмена Тараса Опира, який з однодумцями вирішив ризикнути. Так із простої мрії виріс потужний соціальний рух.

«Спочатку ми думали зробити один похід, - згадує Тарас, - але коли побачили, як сяють очі хлопців після подорожі, зрозуміли: зупинятися не можна».

Сьогодні «Титани під вітрилами» - це життєвий ретрит, де ветерани й цивільні вчаться заново довіряти одне одному, адаптуватися й долати внутрішні бар’єри. Формат подорожей  унікальний: на борту разом перебувають військові та волонтери - «меценати», які оплачують участь не лише для себе, а й для захисника. Усе - поза сезоном, восени чи навесні, коли морські хвилі Канар чи Греції дарують тишу і спокій.

Ми не просто вивозимо ветеранів на море. Mи заново вводимо їх у соціум.

На катамарані немає окремих умов чи пільг - усі вчаться жити й працювати разом. Це справжня адаптація, тільки в теплій, дружній атмосфері».- пояснює Тарас,

Для багатьох учасників ці подорожі стали не просто відновленням, а поверненням до себе. Вони вчаться не жаліти себе, а діяти - допомагати шкіперу, чистити рибу однією рукою, швартувати катамаран. Тут, серед моря, зникає відчуття інвалідності - залишається лише команда, вітер і свобода.

«Ми хочемо показати хлопцям, що життя продовжується. Втрата кінцівки - не кінець. Вони можуть усе. І після моря це «усе» стає реальністю», - каже Тарас Опир.

 

Волонтери, які стають побратимами

Оксана Хутінська відповідає за залучення волонтерів, партнерів і фінансування, але насамперед - за людей, які роблять проєкт можливим.

«У нас усе побудовано на взаємній довірі, - пояснює Оксана. - Є ветерани, які потребують реабілітації, і є волонтери, яких ми називаємо волонтерами-меценатами. Вони не лише фінансово допомагають, оплачуючи участь свою і військового, а й самі стають частиною цього досвіду. Це не спонсори - це побратими».

Кожен учасник - і військовий, і волонтер - проходить анкетування. Це не формальність, а спосіб зрозуміти людину, її готовність, фізичний стан і навіть психологічний настрій. «Ми хочемо, щоб на катамаранах були ті, хто справді хоче пройти цей шлях - не просто подорож, а спільний виклик», - говорить Хутінська.

Оксана визнає: для багатьох ветеранів найскладніше - не пройти тренування, а просто зважитися вийти з кола побратимів і зустрітися з цивільними. Але саме в цьому полягає мета проєкту: дати можливість і тим, і іншим навчитися жити разом.

«У побуті на катамарані всі рівні, - усміхається вона. - Там немає «ветеранів» і «волонтерів». Є команда. І це, мабуть, найкраща форма реабілітації - для всіх».

Оксана згадує свій перший похід як волонтерка: «Я багато працюю з військовими, буваю в госпіталях, але жити з ними пліч-о-пліч - зовсім інше. На катамарані немає простору для жалю чи дистанції. Є лише співпраця. Вони хочуть бути корисними, вчаться всьому - від прибирання палуби до допомоги шкіперу. І ця взаємна підтримка перетворює звичайну подорож у глибоке людське переживання».

Так, «Титани під вітрилами» поступово формують нову культуру спілкування між цивільними і ветеранами - те, чого Україна потребує зараз і особливо потребуватиме після перемоги.

«Ми всі маємо навчитися жити поруч,

- каже Оксана. - У наших містах, у наших під’їздах і подвір’ях поруч житимуть люди, які пройшли війну. І ми повинні знати, як із ними говорити, як приймати їх. На морі ми це вчимося робити природно. А потім переносимо цей досвід у життя».

Захисники, які беруть участь у «Титанах під вітрилами», не сплачують повну вартість подорожі - для них участь є безкоштовною, окрім так званої «корабельної каси». Це символічна сума, яка покриває спільні витрати на харчування, пальне й стоянку катамарану.

«Це важливо не лише з практичного, а й з психологічного боку,

пояснює Тарас Опир. - Ми хочемо, щоб хлопці відчували, що вони не просто поїхали «на халяву», а стали частиною команди, внесли свій вклад. Це створює відчуття причетності й відповідальності».

У подорожах беруть участь не лише ветерани з ампутаціями, а й військові без серйозних поранень або діючі бійці, які отримали коротку відпустку. Для них участь частково оплачувана. Такий підхід дозволяє залучати ширше коло захисників і водночас утримувати баланс між благодійністю та самостійністю учасників.

 

За проведені морські походи команда побачила, як учасники буквально змінюються на очах.

«Я сам повернувся з першого рейсу іншим, - зізнається Опир. - Два тижні просто переварював побачене. Але коли побачив очі хлопців після плавання - зрозумів: чекати жодних грантів не можна. Ми вже маємо робочу схему, і її треба розвивати».

{module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="415946" layoutid="0" layout="" static=""}

Тарас ділиться історіями, які стали символічними для проєкту. Один із ветеранів, учасник першого походу, настільки захопився морем, що здобув ліцензію шкіпера й цього року вперше повів власний екіпаж. Інший - після подорожі поїхав на міжнародні змагання з вітрильництва, де команда здобула перше місце. А Володимир після плавання долучився до паралімпійської збірної України з веслування на човнах.

«Ці історії - найкраще підтвердження того, що ми рухаємося правильно. Кожен із них після моря знайшов нову ціль, нову пристрасть і сенс життя»,

- каже Тарас

Проєкт набуває міжнародного виміру. У першому поході взяли участь троє волонтерів із Латвії, у другому – ветеран з Данії. До команди приєднуються українці з Німеччини, Шотландії, США.

 «Вони приїжджають, щоб допомагати своїм, - каже Тарас. - І це теж частина реабілітації - не лише для військових, а й для всіх нас. Бо цей проєкт - про єдність і про те, як разом віднаходити спокій після бурі».

 

Виклики і масштабування: як зберегти баланс між мрією і реальністю

Як і будь-яка ініціатива, що тримається на ентузіазмі, «Титани під вітрилами» стикаються з низкою викликів. Найбільший із них - фінансовий.

Багато людей у команді працюють по 10–15 годин на день, і роблять це виключно на волонтерських засадах. Тарас визнає: «Ми розуміємо, що вони колись вигорять. Не можна весь час триматися лише на ентузіазмі. Тому прагнемо створити модель, де з’явиться стабільна база - фінансова, організаційна, партнерська».

Другий виклик - швидкість і масштаб залучення учасників та меценатів. Проєкт росте, про нього дізнаються все більше українців та іноземців, але щоб встигати реагувати на потік заявок і потреб, потрібна гнучка система управління.

{module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="415941" layoutid="0" layout="" static=""}

«Будь-який донат - це внесок, — каже к- Оксана. - Немає маленьких сум. Євро, десять, п’ятдесят гривень - усе це «цеглинки» у нашу спільну справу. Бо кожен зібраний євро - це крок ближче до ще однієї поїздки, ще однієї людини, якій море поверне відчуття життя».

Нині команда працює над новими напрямами, зокрема - створенням окремого туру для військовополонених, які повернулися з російської неволі. Ця ідея потребує особливої уваги та фінансування, адже йдеться про людей із глибокими психологічними травмами.

«Ми розуміємо, що такий рейс має бути максимально делікатним, — пояснює Тарас. - Там, швидше за все, не буде волонтерів, тому ми хочемо повністю профінансувати поїздку, щоб забезпечити спокій і підтримку цим хлопцям».

Паралельно організатори думають про розширення проєкту за кордон.

Адже, як зазначає Тарас, вітрильництво давно стало частиною реабілітаційних програм у багатьох країнах світу, і тепер Україна може бути їхнім гідним партнером.

«Ми бачимо, що маємо всі передумови, щоб створити міжнародну платформу для реабілітації через море, - додає він. - Адже море - це не про втечу. Це про рух уперед, про спокій, про вітер, який нагадує: життя триває».

Самые важные темы дня и актуальные интервью, взгляд со стороны и комментарии от первоисточников - слушайте каждый день в программе “Подробности”.

Сегодня в выпуске:

Министр финансов передал в Сейм портфель с госбюджетом 2026 года.

Аltum будет выдавать ипотечные кредиты в регионах.

Владимир Зеленский едет на встречу с Трампом: получит ли Киев "Томагавки"?

Депутаты обсудили в День госязыка проблемы перехода на модель "Единой школы".

В Риге проходит акция за свободу миграции.

Обо всем этом поговорим в программе Латвийского радио 4 «Подробности» после новостей в 17.00.

Мало кто знает, что в Латвии любой человек, у которого есть какая-то семейная проблема, может получить бесплатно 5 часов помощи сертифицированного медиатора. Для лиц со статусом малоимущих объем этой помощи составляет 7 часов. Кто же такой медиатор и чем конкретно он может помочь в семейных детах? Об этом в передаче “Домская площадь” рассказала представитель общества “Интегрированная медиация в Латвии”, сертифицированный медиатор Мария Леонова.

С 1 сентября в Латвии официально начался первый учебный год системы Единой школы - обучение теперь проходит только на латышском языке, начиная с детского сада. Это часть масштабной реформы образования, но готовыми ли к ней оказались бывшие школы нацменьшинств? И бывшие ли они, если смотреть на реальную ситуацию? В студии «Открытого разговора» - директор 72-й Рижской средней школы Павел Пестов, директор 34-й Рижской средней школы Наталья Рогалева и учитель истории Эдвартс Крустс.

Восточная больница при участии Министерства здравоохранения запускает пилотный для Латвии проект “Больница на дому”. Его суть в том, что пациент лечится в отделении столько, сколько длится конкретный эпизод заболевания, а затем, если состояние здоровья позволяет, выписывается и продолжает стационарное лечение уже на дому. О том, как проходит запуск проекта, какие вызовы и преимущества уже видны, в передаче “Домская площадь” рассказала руководитель подразделения “Больница на дому” Рижской Восточной клинической университетской больницы, врач Светлана Гомберг.