Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-crowding

знову ці двоє. хайпу не буде тут. проходимо мимо…

накопичену слину, їдким коментом харкаємо в спину

якось почуємось, ще. через життя, наступного разу

коли ми опинимось в тисняві і там задихнемось від газу

приходь в цю ніч кришталеву

заходь в ці побиті вітрини

в ці печі сталеві навіки

де одноразово поглинем

де вітру не буде, повітря

зникає, сумує і личить

де будуть в кінці лише титри

які вже ніяк не позичать

де станом на зараз некрополь

сивіє, горить, де кордони

і сірою зоною знову

завжди перетне заборону

в цю ніч впало небо,

не тільки побиті вітрини плакали назовні кістками

ні біблії, ні тестамента

ніякого бога, який нахуй не потрібен тут і зараз

тільки знищення момента

який здійснився одразу, ні тридцятих, ні нульових

ні десятих - двадцятих

шовінізм завжди шукає правду у знищенні

не смійся в теперішньому

нічого позаду, лише кров

генетична рідина жорсткого існування

я маю подих, отруєний, ще один, кривий та в моменті

але питання — чи залишилось бажання?

як і завжди, пропускаючи тебе вперед

я шукаю рядки, щоб наздогнати і не впасти

у капілярній крові мій, і без того брудний манжет

а стрічка скажена згущує фарби, ніяк не “краскі”

ми не вони, а вони, що логічно — не ми

але не існує, просто так, паралельних прямих

все пересікається в тій, чи іншій площині

шість рукостискань приведуть нас на інший край землі

заради видовища страта — площами полахали

час минув, а Давиди й досі б'ються з Голіафами

обіцяна земля десь там, не моя і навряд чи полечу

храм вщент зруйновано, залишилась Стіна Плачу

не сперечатимусь, не говоритиму, мовчки кивну

не так і складно, ніби, мало хто подолає цю глибину

плюс-мінус по коліна — це максимум, і те після дощу

а в головах зайнято, там вже дохлий, червоний щур

друже, я стараюсь з усіх сил, голова пуста

рахував до десяти уже і рахував до ста

нам всім пизда, кожному з його хреста

по собі ми залишимо сірі, пусті міста

молитви в нікуди і шкіра до крові зношена

в мене немає вибору, лиш до кінця протягнути б не з ношами

і не зробив нічого. індиферентно інсую у часі я

тільки чую тривогу і кілька новин бентежних про Часів Яр

справедливості нема і не буде, змиритись вже пора

хто не бачив темряви, толком, ті кричать звідусіль — ура!

я і сам сліпий, виходить. хочеш, пригощу?

каша ця з сокири точно, смак — тупо ні про що

в твоїх руках і томагавк не стане віслюка щелепою

а ті поради всі — не варто. певне, краще знехтую

слів багато, на тобі, давно свій зміст втратили

на штик лопати, як пустий ріжок, бери, брате мій

все ще пробую здибати істину, в неіснуючих спогадах

секунди горять, зникають іскрами, блискуча промова!

дах тече помаленьку, чорним по білому береться пліснява

як і минулі, повз ваші голови, зникнуть і ці слова