Церква Голгофи Світловодськ

Приймати і любити людей важко. Це завжди виклик, тому що інші люди відрізняються від нас. Але, як послідовники Ісуса Христа ми маємо джерело від якого ми отримуємо сили і все необхідне, щоб виявляти любов і прийняття до інших. Все це через те, що Ісус повноцінно прийняв нас. Він знає, які ми є насправді, але це не зупинило Його від досконалої жертви за нас.

На шляху нашого життя питання "Що ж далі, Боже?" буде супроводжувати нас постійно. Тому цього разу ми подивились на твердження Ісуса "Я є шлях, істина, життя". І в цих словах ми дійсно можемо побачити, що той шлях, який показав Ісус, та істина, яку він приніс і надія на нове життя і є відповіддю на це питання.

В цій проповіді ми бачимо, що навіть самі мудрі вчинки, зроблені з гріховними мотивами, роблять нас безумними. І потім ми кажемо у серці своєму, «Нема Бога!», коли не отримуємо бажаного результату.

В цій проповіді ми розглядаємо молитву скарги. Ми розглядаємо, як скаржитися Богу – це насправді ознака віри. Навпаки, і відчай, і викривлене релігійне сприйняття Бога можуть бути причинами того, що ми не волаємо до Бога. Ми бачимо в цьому псалмі, як Бог запрошує нас до волання і чому ми можемо це робити з упевненістью.

В цій проповіді ми розглядаємо унікальний біблійний світогляд на людину. З одного боку, ми лише нескінченно мала порошинка у Всесвіті. Але Бог і увінчав нас своєю славою та величчю. Це має значення для наших стосунків, для нашого ставлення до планети та ще багато чого. Ми розглядаємо, як Євангеліє допомагає нам пам'ятати про те, хто ми насправді.

У цій проповіді ми розглядаємо питання благовістя на прикладі самарянки (Ів. 4). Чому ми сіємо для Божих жнив, що сіємо і як сіємо? Ми відповідаємо на ці запитання і вивчаємо важливість контекстуалізації для благовістя.

Якщо людина намагається будувати свої відносини з Богом на основі своїх досягнень, виконань якихось правил, намагаючись змінюватись зовні, це шлях в пекло. Такий світогляд буде впливати на людину і вона буде: жорстокою по відношенню до інших; черствою до істини; безпринципною навіть до своїх переконань.

Користуючись прикладом Ісуса, ми маємо не уникати гніву, а правильно спрямовувати його на речі, які Бог називає гріхом; гнівом відновлювати царство Христа в цьому світі; у гніві бути зосередженими на Богові та Його славі. Памʼятаючи, що справедливий гнів був вилитий замість нас на Христа, ми покликані вчитися проявляти конструктивний гнів.

В цій проповіді ми розглядаємо Божу ненависть до лиходіїв. Ми дивимось на дивовижну красу Божої ненависті як прояв Його любові, і на дилему Божої ненависті як для Бога, так і для нас. І також розглядаємо, як вирішується ця дилема.

У цій проповіді ми розглядаємо, що Біблія говорить про "духовних сепаратистів", тобто, про тих, хто повстає проти законої влади Бога та Його Царя, Ісуса. Ми дивимося на зло і нерозумність духовного сепаратизму, на спокусу до духовного сепаратизму і на Боже запрошення Своїх ворогів до амністії й повернення до законного Царя.