Головною метою, що мав на думці Бог, допустивши гріх Адама, а разом з ним і гріхопадіння людства загалом, була слава Христа. Хоч що дозволяє Бог, Він робить це з певної причини. І Його причини безкінечно мудрі та цілеспрямовані. Бог міг не допустити гріхопадіння сатани чи Адама; міг будь-якої миті все зупинити, і той факт, що Він так не вчинив, означає, що це мало для Нього свою причину й мету.
Бог не коригує Свої плани залежно від обставин. Те, що Він вважає мудрим, завжди було в Нього таким – від вічності. Тому гріх Адама і разом з ним падіння людського роду, що спричинило безліч гріха та страждань, не заскочили Бога зненацька. Це частина Божого всеосяжного задуму, який має на меті явити повноту слави Ісуса Христа.