Ми тут усім відомі і засекречені. Я не хотів би почути, що ти сумна - так найрідніші тут чуються недоречними.

Зривайся з місця, їдь куди завгодно.

Виросли вже її діти, розлетілися давно. Рідше й рідше приїжджають, часу обмаль для розмов. А матуся знов промовчить, її серце стерпить знов.

У навушниках Олі виспівує Женя Галич. У кишенях у Олі - завжди якісь дрібниці

Не вір нікому, коли виходиш на вулицю, навіть якщо здаються вони рідними чи смішними.

З кимось він жив нарізно, з кимось - суміжно. Але більше ніхто не дивився на нього так, як вона. І ніхто ніколи не посміхався йому так ніжно.

Нам всім по різному болить, ось те гірке своє у грудях... Та хтось тримає і мовчить, а хтось зривається на людях.

Ти би розслабився - всі навколо дорослі, анітрохи не діти. Нікому нічого не винні, все робимо швидко і не навзаєм.

Їй шість «не плач моя мамусю. Я вже доросла, йду у перший клас!»

Наше кохання і так повна лажа наші стосунки і так повне дно