Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-zayob/

keeroo:

Щось якось так заїбався…все якось так лінь.

На перекур зібрався? Та хоть куртку накинь.

Та ну нахуй, впадло мені. І не тільки за куртку.

Базар за всю фігню. Помовчи, ти, придурку.

Посперечатись із собою, то завжди цікаво.

Хто першим скаже і хто кому дав яке право.

Бути, не бути — ось головне запитання.

І хто би обірвав ці вибору муки, страждання?

Помити треба посуд. А ще, пропилососити.

Чи може краще похуй і далі філософствувати?

Я ніби десь не тут, у далекій нірвані,

Ну а насправді і досі лежу на дивані.

Мина година, за нею не бариться друга.

Нічого не міняється, в мене і мого друга.

Мій друг, то я. А його друг, то мій друг.

Так і спілкуємось. Не знаю, що то за недуг.

Зате в любому спорі, я виграв полюбому.

Нема розлому. На цьому не підхоплюю втому.

Вмикаю пісню знайому сам собі самому,

Я цей поїхавший чєрдак не покажу нікому.

sidorskyi:

В двадцять один нуль нуль вже маю бути на пероні.

Пакую у фольгу канапки з папероні.

Barry White на фоні, за вікном видніють "Позняки".

Час піджимає через власні ж косяки.

Пішим ходом до метро, а звідти до Вокзальної.

Краще б їхав на таксі, так без їбатні моральної,

метушні банальної, які не входять в плани,

і на душі б спокійно, а не сіль на рани.

А якщо чесно заїбався бути пасажиром,

Кататися туди-сюди та лаве транжирити.

Дочка напевно в ахуї зі свого батька,

Ще трохи та прийме за чужого дядьку.

Вкинув в себе мухомор перетертий в порошок,

Щоб не злетів з котушок черепний мій коробок.

Від нав'язливих думок — 2 табли Гліцину.

Сам себе загнав в куток, через цю рутину.

Прикол у тому, що я нікуди й не збирався.

Лежу собі на ліжку, сам від себе заїбався.

Тепер я знаю точно, що то в мене за недуг,

Скажу тобі одне: не їби собі мозги мій друг.