Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана – зі злого [скарбу свого серця] виносить зло, бо чим переповнене серце, те промовляють уста!

Степан же, сповнений благодаттю і силою, здійснював у народі великі ознаки й чудеса.

І коли молитеся, не будьте, як ті лицеміри, котрі люблять молитися в синагогах і, стоячи на перехрестях широких вулиць, щоби показатися людям. Запевняю вас: вони одержують свою нагороду. Ти ж, коли молишся, ввійди до своєї кімнати і, замкнувши свої двері, помолися до свого Отця в тайні, – і твій Отець, Який бачить і таємне, віддасть тобі [явно]. Молячись, не говоріть багато, як ті язичники, бо думають, що завдяки своїй багатомовності будуть вислухані. Отже, не уподібнюйтеся їм, бо ваш Отець знає, чого потребуєте, перш ніж ви попросите в Нього. Тому‑то моліться так: Отче наш, Який на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі; хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. [Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь].

- Матвія 6:5-13

Усій громаді сподобалося це слово. І вони вибрали Степана — мужа, сповненого віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Никанора, Тимона, Пармена і прозеліта з Антіохії Миколу.

Запевняю вас, що коли хто цій горі скаже: Зрушся і кинься в море, — і не буде сумніватися у своєму серці, але буде вірити, що станеться згідно зі сказаним, — то так і буде йому.

Адже коли молюся мовою, молиться мій дух, а мій розум без плоду. Як же тоді бути? Помолюся духом — помолюся і розумом; заспіваю духом — заспіваю і розумом.

Того, Хто не знав гріха, Він зробив за нас гріхом, щоб ми в Ньому стали Божою праведністю.

Тому що Бог не є Богом безладдя, але миру. Як і по всіх святих Церквах,

Тому Я кажу вам: Усе, про що молитесь і просите, — вірте, що одержите, і сповниться вам.