Данте починає свою «Божественну комедію» з того, що потрапляє у похмурий ліс. І цей ліс досі залишається однією з найточніших метафор стану, у якому людина втрачає звичну стежку, орієнтири й розуміння, куди рухатися далі, а разом із ними — інтерес та надію.

У цьому епізоді ми говоримо про депресію — не лише як про діагноз, а й як про досвід внутрішньої темряви, втрати сенсу, зупинки та спуску у внутрішні глибини.

Чи можна назвати депресію «темною ніччю душі»? Чому в міфах і казках шлях героя так часто починається зі спуску вниз — у підземне царство, ліс, темряву або символічну смерть? І чи справді психіка ніби зупиняє нас тоді, коли старі способи жити більше не працюють?

Поговоримо про те, як депресію зображують у кіно — від «Меланхолії» Ларса фон Трієра до інших образів внутрішнього апокаліпсису, апатії, самотності та втрати зв'язку зі світом. Спробуємо подивитися, що кінематограф може розповісти нам про суб'єктивний досвід депресії та чому іноді метафора дозволяє побачити те, що складно описати словами.

І водночас спробуємо не сплутати метафору з діагнозом: депресія може бути складним психологічним і психічним станом, який потребує допомоги, а не лише «правильного ставлення» до нього.

Можливо, питання не тільки в тому, як вибратися з темряви, а й у тому, що ми можемо зрозуміти про своє життя, опинившись у ній.

Ми впевнені, багато хто чув про алхімію опосередковано — через історії про пошуки Філософського каменя або еліксиру життя. Тут, напевно, багато хто згадав про Гаррі Поттера та загадкового алхіміка Ніколя Фламеля, який, за легендою, досі живий. Але чи дійсно алхімія лише про це?

У цьому епізоді разом з гостем подкасту Андрієм Скібіцьким – психотерапевтом у методі аналітичної психології (рутер LAAP), магістром богослов'я (Левен, Бельгія), магістром клінічної психології (КІСПП) перекладачем, релігієзнавцем та незалежним дослідником, ми говоримо про алхімію як про давню мову символів, у якій процес перетворення матерії може розповідати про процеси, що відбуваються всередині людини.

Чому алхімічний opus починається з темряви, розкладання і смерті старого? Що означають nigredo, albedo, citrinitas та rubedo? 

І як саме шлях від первинної матерії до Філософського каменя може бути пов’язаний із нашою психікою, розвитком особистості та пошуком власної цілісності?

Поговоримо про те, чому алхімія так захоплювала Карла Юнга і як у загадкових алхімічних образах він побачив відображення процесів несвідомого.

Алхімія може виявитися не просто історією про пошук золота, а історією про кожного з нас — про те, як із темряви, хаосу і неприйняття народжується щось нове.

Перший епізод другого сезону ми записали просто неба у прямому контакті з природою, яка впродовж століть була одним із символів фемінного.

Людина знову і знову прагнула підкорити природу, впорядкувати її, зробити передбачуваною. Але вона завжди знаходила спосіб жити за власними законами. Так само і з фемінним. Скільки б людство не намагалося його контролювати, обмежувати чи витісняти, воно щоразу знаходить шлях до нового прояву.

У цьому епізоді ми говоримо про страх перед фемінним, про вплив патріархальної культури на наше сприйняття жіночого, про напругу між Логосом і Еросом та про те, чому прагнення до тотального контролю так часто вступає в конфлікт із самим життям.

Також, розмірковуємо над цими питаннями через: «Оповідь служниці», «Малену» та «Кравчиню: Помста від кутюр» поки на тлі співають птахи, пасуться коні, а природа ненав'язливо нагадує про силу, яку неможливо остаточно впорядкувати.

Цеглина за цеглиною зводиться стіна...

За нею ховається наляканий хлопчик, який втратив батька на війні. Втрата, що стала не лише трагедією дитинства, а й визначила все його подальше життя.

Гіперопіка матері, яка сама не могла оговтатися від горя. Самотність серед людей. Неможливість любити й бути близьким. І поступове відчуження від себе самого.

Здавалося б, це лише рок-опера. Але The Wall гурту Pink Floyd вже багато десятиліть залишається одним із найглибших творів про людську психіку. Через історію Пінка він говорить про те, що знайоме багатьом із нас: як пережита травма стає захистом, який перетворюється на непробивну стіну, а спосіб, який допомагав вижити — на спосіб перестати жити.

У цьому епізоді ми розглядаємо The Wall крізь призму аналітичної психології Карла Юнга. Говоримо про вплив війни на психіку, про втрату батьківської фігури, материнську гіперопіку без емоційної близькості, про психологічні захисти, Самість і символічний сенс руйнування стіни.

Бо, можливо, найбільш руйнівні війни починаються саме всередині людської душі.

Щиро дякуємо українсько-данському молодіжному дому за можливість записувати цей подкаст в студії!

Віра в теорії змов — це не завжди лише про “дивних людей з інтернету”, а певним чином і про кожного з нас.

У цьому епізоді разом із лікаркою-психіатринею Анною Вітько ми розмірковуємо про те:
- що саме дає людям віра в теорії змов?

- чому нам іноді легше повірити у прихований план, ніж у хаос і випадковість?

- де ця віра є частиною норми, а де вже може йтися про патологічний стан?
І де проходить межа між критичним мисленням, інтуїцією та параноєю?

Щиро дякуємо українсько-данському молодіжному дому за можливість записувати подкаст в їх стінах.

Музика в подкасті: Петро Петровський.

У вас є відчуття, що вас постійно “тягне” до схожого типу людей?

Можливо, ви обираєте не стільки реальну людину, скільки власний внутрішній образ, спроєктований на неї.

В аналітичній психології Юнга ці несвідомі контрсексуальні образи називаються Анімою та Анімусом.

У цьому епізоді говоримо про те:

— як Аніма й Анімус впливають на вибір партнерів, кар’єру та життєві сценарії;
— як виглядає одержимість Анімусом або Анімою;
— які стадії розвитку проходять Аніма й Анімус у психіці людини;

А також у цьому епізоді ми знову розбираємо сон, який нам надіслали в анонімну форму. До речі, ви теж можете надіслати свій сон — форма закріплена в шапці Instagram-сторінки. Приємного прослуховування!

Ви колись задумувались, чому деякі історії в кіно так сильно нас зачіпають?
Наприклад, історія Гаррі Поттера чи сага "Зоряні війни"?

Бо це не просто кіно.

В основі багатьох літературних і кінематографічних історій, які знаходять особливий відгук у наших душах, лежить древній міф про шлях героя — дорогу, якою йде кожен з нас.

Міф про шлях героя показує: справжня людська трансформація часто проходить через схожі етапи. Кризи, випробування, втрати й зустрічі з невідомим — це не випадковості, а частина внутрішнього шляху змін.

У цьому епізоді ми говоримо не лише про класичний шлях героя (який часто асоціюють із чоловічим), а й про жіночий шлях трансформації — шлях героїні.

Герой чи героїня проходять випробування не просто так. Їхнє головне завдання — вийти за межі старого способу життя й мислення, переосмислити себе та своє місце у світі. Щоб зʼявилось нове, старе неминуче має завершитися.

А ще в цьому епізоді ми вперше розбираємо один із ваших снів, надісланий через анонімну форму. Якщо хочете почути аналіз свого сну в одному з наступних випусків — надсилайте його у форму, яка закріплена в шапці профілю нашої інстаграм сторінки.

Архетип Матері має два обличчя — вона породжує і вона знищує — і обидва ці образи живуть у психіці кожного з нас, незалежно від того, якою була наша реальна мати. У цьому епізоді ми досліджуємо архетип Матері через призму аналітичної психології, давні міфи про таких матерів як Деметра, Калі і Кібела і знання про прив'язаність і не тільки. Розмова про найперший і найглибший образ у людській душі.

Цей епізод подкасту було записано у студії українсько-данського молодіжного дому. Щиро вдячні за таку можливість!

Чи бувало у вас відчуття, ніби ви живете якесь інше, паралельне життя — де частина вас присутня тут, а інша десь далеко, у власному внутрішньому світі? Це те, як психіка навчається виживати після травми. У цьому епізоді ми говоримо про травму не як про вирок, а як про досвід, що формує особливий спосіб кожного з нас бути у світі — між двома реальностями одночасно, адже кожен, хто народився і дихає, був хоча б одного разу травмованим. Спираючись на ідеї юнгіанського аналітика, дослідника теми психологічної травми Дональда Калшеда, ми намагатимемось зрозуміти, як душа будує внутрішні притулки, чому фантазія, в якій живе людина, буває одночасно і рятівною, і вбивчою — і як цей болісний досвід може стати початком шляху до себе. Бо травма — це не кінець історії. Іноді це місце, де вона тільки починається. Гостя епізоду — юнгіанська психотерапевтка та власниця видавництва психологічної літератури «Риби на даху» Ольга Товпеко, завдяки якій книга Дональда Калшеда «Внутрішній світ травми» вперше зазвучала українською.

У цьому епізоді ми говоримо про Тінь — ту частину нас, яку зазвичай не хочеться бачити.

Як у випадку з «темною стороною Місяця»: вона не темна, бо там немає світла, а темна, бо довгий час була невидимою для людства.
Так само і з нашою психікою — є частини, які ми ховаємо не лише від інших, а й від себе.

Думаєте у вас немає тіньової частини? Можливо тому що Тінь часто проявляється не напряму, а через: тригери, повторювані конфлікти, сновидіння, сильні емоції, які важко зрозуміти та повторювані ситуації у стосунках з іншими.

У цьому випуску ми говоримо про те:— що таке Тінь,— чому ми її боїмося,— і чому в тому, що ми відкидаємо в собі, часто захована наша сила та ресурси.