Якось я дивився новинний сюжет в якому вантажний пікап з високим верхом і повним приводом їхав вулицею. Його доповнювали гвинтівка і дробовик, встановлені в рамі заднього вікна.

Дехто вбачає очевидне протиріччя між твердженням, що виправдання відбувається вірою незалежно від вчинків, і не менш сильним твердженням про те, що Бог буде судити людей згідно з їхніми вчинками.

Ми інколи думаємо, що Ісус був надлюдиною, але Він таким не був. Він був просто людиною, не більше ні менше.

"Чи здатна людина на справжню дружбу?

Якщо ви відвертаєтесь від друга, тому що у нього важкий етап в житті, то ви залишитеся на самоті, коли біда спіткає вас."

Хоч нам часто доводиться страждати за порушення нами законів природи, найстрашніше і найбільш руйнівне, що несе в собі гріх, — це комплекс вини, який поступово вбиває бажання жити і знову відновлювати спілкування з Христом.

Життя християнина — це не теологічне дослідження. Це особливий зв'язок із Христом.

Одним із найбільш відомих Біблійних уривків є двадцять другий псалом. Він розпочинається словами: “Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду.” Псалом 22:1.

На подив багатьох своїх однокласників, юнак з добрим християнським характером, зв'язався зі скандальною, схильною до неправди молодою особою. Незабаром вони разом зайнялися діяльністю, яка остаточно підірвала і довіру їхніх батьків, і їхню власну чистоту.

Дивно, що настільки багато християн стурбовані життям після смерті, тоді як багатьом з них ще слід з'ясувати, чи є насправді життя після їхнього народження! Іншими словами, чи не все одно, що відбувається після смерті людини

Ми, батьки, часто можемо спостерігати, як наші діти йдуть до церкви, співають гімн «Любить мій Ісус мене», поіменно моляться за членів сім'ї, а повернувшись додому, до сліз сваряться один з одним.