"Ти забуваєш, хлопче, про свої коріння." Ці слова були зболеними, та у мені прокинувся образ прадіда, із тим же прізвищем, Зельман. Він блукав лісами, зустрічаючи ранкове світло, не знавши віршів, не знавши притч. Але руки його були співали для своєї землі. Праця була словом, а втома - оцінкою критика. Зельман. Ти - Зельман"🖋